Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Венеди, Венети

ВЕНЕДИ, Венети

(лат. Venedi, Venethi, Veneti) – давні племена, які згадуються антич. авторами 1–2 ст. і готським істориком серед. 6 ст. Йорданом. Зокрема, Пліній Старший та Птолемей локалізують в. у Прибалтиці (Венедська затока). За 0І0І0І0І0ЛІНКНЕПРАЦЮЄ0І0І0І0І0Тацітом, в. мешкали на пн. та сх. від Карпат (на сх. від лугіїв, готів і 0І0І0І0І0ЛІНКНЕПРАЦЮЄ0І0І0І0І0естіїв, на пн. від сарматів, «між певкінами та феннами»). Певтингерова карта (див. Пейтингерові таблиці) згадує в. у пониззі Дунаю. Найдостовірнішою вважається інформація Таціта щодо сх.-європ. в. Саме в. могли бути предками слов’ян давніх, Йордан вказує, що сучасні йому склавени, анти та в. походять «з одного кореня». До пізнього середньовіччя назва в. збереглася серед германців і фінів для визначення слов’ян-сусідів. У 4 ст. н.е. в., за Йорданом, були підкорені готами. У цьому зв’язку в. 1-ї пол. 1 тис. н.е. можна пов’язати з пізньозарубинецькими племенами (див. Зарубинецька культура), а також з нас. київської культури, слов’ян. частини черняхівської культури і зубрицької культури. Після стрімкого розселення слов’ян у 6 ст. назва в. закріплюється за нас. дзєдзіцької культури.

Література

• Обломский А.М., Терпиловский Р.В. Среднее Поднепровье и Днепровское Левобережье в первые века нашей эры. М., 1991;
• Козак Д.Н. Етнокультурна історія Волині (I cт. до н.е. – IV ст. н.е.). К., 1991; Свод древнейших письменных известий о славянах, т. 1. М., 1991.

Джерела

• Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.

Автор: Р.В. Терпіловський.; url: http://history.org.ua/?termin=Venedy; том: 1