Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Видубицький Свято-Михайлівськії монастир у Києві
ВИДУБИЦЬКИЙ СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКИЙ МОНАСТИР у Києві
– чол. монастир, заснований у 1070-х рр. кн. Всеволодом Ярославичем на пд. околиці Києва – у Видубичах. Спочатку тут була збудована літня резиденція князя і дерев’яна церква, згодом замість дерев’яної постала кам. церква св. архістратига Михаїла. На поч. 12 ст. монастир стає одним із центрів літописання, пов’язаних з ім’ям вел. кн. Володимира Мономаха та ігумена монастиря Сильвестра – автора 2-ї редакції давньорус. літопису «Повість временних літ». Тут писався і Київський літопис. До володінь монастиря входили звіринецькі, либідські, наводницькі, осокорківські та ін. землі з перевозами на Дніпрі та його прит. Либеді. У 13 ст. Видубицький монастир зазнав татар. нападів, але не припиняв своєї діяльності. На поч. 17 ст. монастирем заволоділи унійці. 1637 його повернуто правосл. митрополії. Київ. митрополит П.Могила реставрував своїм коштом Михайлівську церкву, а монастир приписав до Софійського собору. Відродження Видубицького монастиря припадає на 2-гу пол. 17 ст. Після відчуження царською владою монастирських і церк. маєтностей в Україні 1786 він став монастирем 3-го класу, у 19 ст. – 2-го, на поч. 20 ст. – чол. монастирем 1-го класу з цільовим призначенням – бути лікарняним. Тут були шК., притулок для сиріт, будинок для бідних священнослужителів. Сучасний архіт. ансамбль Видубицького монастиря сформувався на зламі 17–18 ст., коли були зведені Георгіївський собор (1696–1702), трапезна з церквою Спаса Преображення (1691–1701). Пізніше побудовані дзвіниця (1727–33), двоповерховий будинок ігумена (1770, 1896) та братський корпус (1846). Георгіївський собор є центром композиції ансамблю і одним із кращих зразків арх-ри укр. бароко, побудований на кошти відомого укр. діяча – стародубського полк. Михайла Миклашевського (див. Миклашевські). На тер. монастиря існував некрополь, де, зокрема, поховані педагог К.Ушинський, д-р медицини Є.Афанасьєв, проф. анатомії В.Бец, мистецтвознавець і колекціонер Б.Ханенко та багато ін. видатних осіб. 1921 монастир ліквідовано. У 1930-х рр. іконостаси спалено, цвинтар зруйновано. Від 1945 Видубицький монастир знаходиться на тер. Ботанічного саду АН УРСР (від 1994 – НАН України). 1967–82 проведено реставрацію споруд (архіт. Р.Бикова). Нині монастир належить Українській православній церкві Київського патріархату.
Література
[ред. код]Історія українського мистецтва, т. 3. К., 1968; Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: Иллюстрированный справочник-каталог, т. 1. К., 1986.
Джерела
[ред. код]- Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
Автор: Р.І. Бондаренко.; url: http://history.org.ua/?termin=Vydubitskyj_monastyr; том: 1