Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Водовозов Василь Васильович

ВОДОВОЗОВ Василь Васильович

(22.12.1864–07.10.1933) – журналіст, публіцист, громад. та політ. діяч. Н. в м. Санкт-Петербург у родині педагогів. Від 1883 навч. на історико-філол., а з 1885 на юрид. ф-ті Петерб. ун-ту, брав участь у студентському русі, з 1886 вів міжнар. від. у газ. «Неделя». 1887 заарештований, засланий в Архангельську губ. 1890 екстерном закінчив ун-т. 1891– 93 – в Самарі (нині місто в РФ), де залучився до народницького руху (див. Народництво). У цей період багато публікувався у журналах «Мир Божий», «Северный вестник», «Юридический вестник», завідував від. газ. «Русская жизнь». Від кін. 1895 у Києві, брав участь у діяльності с.-д. і есерівських орг-цій, київського «Союзу боротьби за визволення робітничого класу» і київ. к-ту РСДРП. Співробітничав у газ. «Киевское слово» (1896), «Киевские отклики» (1904), одес. ж. «Южное обозрение» (1904), чл. правління Київ. літ.-артистичного т-ва. 1903 увійшов до «Союзу визволення». Од 1904 – у С.-Петербурзі. За низку публікацій про революц. рух 1905–07 та вид. брошури «Сборник программ политических партий в России» (1906) йому було заборонено редагувати будь-які вид. Один з провідних діячів Трудової групи (див. Народно-соціалістична (трудова) партія), в лют. 1907 обраний чл. її ЦК. З 1910 – секретар Петерб. літ. т-ва. У роки Першої світової війни виступав за поразку царського уряду, укладення миру. Після Лютневої революції 1917 входив до ЦК Трудової нар.- соціаліст. партії. Після 0І0І0І0І0ЛІНКНЕПРАЦЮЄ0І0І0І0І0Жовтневої революції 1917 займався журналістикою, працював у Петрогр. істор.- революц. архіві, ун-ті, ін-ті журналістики. Од 1922 – у Берліні, від 1924 – у Празі. Співробітничав у зарубіжних періодичних та енциклопедичних вид.

П. поблизу м. Збраслав (Чехія).

Твори

Всеобщее избирательное право на Западе. Ростов-на-Дону, 1904; Материалы для характеристики русской прессы. СПб., 1908; Избирательное право в Европе и России. СПб., 1906; Как производятся выборы в Государственную думу по закону 3 июня 1907 г. Левенштейн, 1907; По Сербской Македонии. Путевые записки. Пг., 1916; На Балканах. Статьи. Путевые очерки. Пг., 1917; Что такое Учредительное собрание? Там само, 1917; А.И. Герцен. Прага, 1920; Западная Европа и Америка после войны. Пг., 1922; Граф С.Ю. Витте и император Николай II. М., 1992.

Література

Дело в.В. Водовозова в Санкт- Петербургской судебной палате по обвинению в девяти литературных преступлениях. СПб., 1906;

• Мошинский И.Н. (Юзеф Канарский). На путях к Первому съезду РСДРП (90-е годы в киевском подполье). М., 1928;
• Колесниченко Д.А. Водовозов в.В. В кн.: Отечественная история: Энциклопедия. М., 1994;
• Искакова О. Водовозов в.В. В кн.: Политические партии в России. Конец XIX – первая треть XX века: Энциклопедия. М., 1996.

Джерела

• Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.

Автор: Л.Д. Федорова.; url: http://history.org.ua/?termin=Vodovozov_V; том: 1