Перейти до вмісту

Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Вознесенське намісництво

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

ВОЗНЕСЕНСЬКЕ НАМІСНИЦТВО

– адм.-тер. одиниця у Пд. Україні кін. 18 ст. Згідно з указом імп. Катерини II від 27 січ. 1795, з частини тер. Брацлавського намісництва, земель між Дністром і Пд. Бугом, визволених з-під влади Османської імперії і відповідно до умов Ясського мирного договору 1791 включених до складу Російської імперії, і трьох пов. Катеринославського намісництва (Херсон., Єлизаветградського і Новомиргородського) утворено Вознесенську губ. Адм. центр був у м. Новомиргород. 7 листоп. 1795 Вознесенську губ. перетворено у намісництво, адм. центром якого стало новостворене м. Вознесенськ. в.н. поділялося на 12 пов., центрами яких були такі міста: Вознесенськ, Херсон, Єлизаветград (нині м. Кіровоград), Новомиргород, Богопіль (нині у складі м. Первомайськ), Тирасполь (нині місто в Молдові), Єленськ (нині у складі м. Балта), Ольгополь (колиш. Чечельник, якому 1812 повернули цю стару його назву, а Ольгополем, центром повіту, стало називатися колиш. с. Рогузки-Чечельницькі), Черкаси, Умань, Катеринопіль, Чигирин. До повітів належав ряд приписних міст: Очаків – до Вознесенського, Миколаїв і Берислав – до Херсон., Одеса (Хаджибей), Овідіополь, Дубоссари і Григоріополь (нині місто та смт в Молдові) – до Тираспольського. Управління краєм здійснював намісник, який підпорядковувався катеринослав., вознесенському і таврійському генерал-губернаторові. Згідно з указом імп. Павла І від 12 груд. 1796, в.н. ліквідовано, а його тер. увійшла до складу Новорос., Київ. і Подільської губ. (1797).

Література

[ред. код]
  • Яворницький Д.I. До історії степової України. Дніпропетровськ, 1929;
  • Панашенко в.В. Адміністративний устрій Південної України XVIII ст. В кн.: Історія, історіософія, джерелознавство: Статті, розвідки, есе. К., 1996.

Джерела

[ред. код]

Автор: В.В. Панашенко.; url: http://history.org.ua/?termin=Voznesenske_namisnytstvo; том: 1