Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Волочна поміра

ВОЛОЧНА ПОМІРА

волочна реорганізація землеподілу – перемірювання та перерозподіл землі у великокнязівських і приватних маєтках Великого князівства Литовського (ВКЛ), які проводилися переважно в рамках аграрної реформи 16 століття. (Перші спроби впровадити обмірювання земель волоками пов’язані з колонізацією нім. та польс. селянами Підляшшя в 14–15 ст.; принесена міра була симбіозом польс. лану і холмської волоки.) Особливо значних розмірів волочна реорганізація спочатку набула у володіннях королеви Бони Сфорца Арагонської, дружини Сигізмунда I (Гродненське, Кобринське староства, Пінське, Клецьке князівства, Підляшшя). З реформаторською діяльністю останньої в 1-й пол. 50-х рр. 16 ст. пов’язані перші відомості про в.п. укр. земель у Кременецькому старостві. Помітне зростання прибутковості тих помість, які були реформовані, прискорило прийняття заг.-держ. «Устави на волоки 1557.

В ході в.п. всі землі села зводилися в одне ціле, перемірювалися, поділялися на три рівні частини, структурувалися у волоки і вже у формі волок надавалися сел. г-вам. Кожна волока складалася з трьох рівних ділянок у кожній з трьох частин земель села. На переважній більшості литов. та білорус. земель волока становила 33 морги (бл. 23 га), тобто складалася з трьох ділянок по 11 моргів кожна. В Жемайтії (нині зх. частина Литви), де в.п. розпочалася до «Устави» 1557, волока часто дорівнювала 30 моргам (бл. 21 га). На укр. землях у Кременецькому старостві переважали 36-моргові волоки (бл. 25 га), що пояснювалося гіршою якістю землі. З кожної індивідуальної волоки укр. селяни відповідно сплачували податки. Спільні громад. землі (сінокоси, пасовиська) теж вимірювалися волоками і в структурі сел. землеволодіння становили на Волині бл. 40 % земельного фонду села. Поміж сел. наділами, як правило, на кращих ґрунтах, створювалися фільваркові г-ва з такого розрахунку, щоб на 1 фільваркову волоку припадало 7 звичайних.

В.п. була негативно сприйнята селянством. У тих регіонах України, де великокнязівським ревізорам вдавалося здійснити всі заходи в.п., селяни ще тривалий час не переселялися на нововиміряні волоки та навіть тікали з поміряних місць. У 90-х рр. 16 ст. пусті волоки в Ковельському старостві Волині становили 20 % від їхньої заг. кількості.

Реєстр в.п. був першим земельним кадастром ВКЛ.

Література

• Похилевич Д.Л. Землеустройство и поземельный кадастр в Белоруссии, Литве и Украине в XVI–XVII вв. В кн.: Материалы по истории земледелия СССР, сб. 1. М., 1952;
• Його ж. Крестьяне Белоруссии и Литвы в XVI–XVIII вв. Львов, 1957;
• Пичета в.И. Аграрная реформа Сигизмунда-Августа в Литовско-Русском государстве. М., 1958;
• Його ж. Аграрные реформы в восточных областях Литовско-Русского государства во второй половине XVI и в начале XVII в. В кн.:
• Белоруссия и Литва XV–XVI вв. М., 1961; Бойко I.Д. Селянство України в другій половині XVI – першій половині XVII ст. К., 1963;
• Dunin-Wąsowicz A. Pomiary gruntu w Koronie XVI–XVIII wieku. Warszawa, 1994;
• Гурбик А.О. Волочна поміра на українських землях у складі Великого князівства Литовського в XVI ст. «УІЖ», 1996, № 4;
• Йог
• о ж. Аграрна реформа в Україні XVI ст. К., 1997; Герасименко Н.О. Міри земельних площ Лівобережної України (друга половина XVII– XVIII ст.). К., 1998;
• Гурбик А.О. Еволюція соціально-територіальних спільнот в середньовічній Україні (волость, дворище, село, сябринна спілка). К., 1998;
• Його ж. Reforma włoczna na Ukrainie w XVI wieku. «Roczniki dziejów społecznych і gospodarczych», 1999, t. 59.

Джерела

• Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.

Автор: А.О. Гурбик.; url: http://history.org.ua/?termin=Volochna_pomira; том: 1