Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Військо грецько-албанське

ВІЙСЬКО ГРЕКО-АЛБАНСЬКЕ

– умовна назва військ. формувань, створених у Російській імперії з грец. і албанських переселенців. Було сформоване здебільшого з греків і албанців, які служили на боці Рос. імперії під час російсько-турецької війни 1768–1774, а після її закінчення переселилися до Росії. Вступали до війська й раніше неслужилі переселенці, а також окремі українці, вірмени, крим. татари, італійці. Переселенці з греків і албанців спочатку одержали дозвіл оселитись у Криму біля фортець Керч і Єнікале і на тер. майбутнього Ялтинського пов., але через брак тут земель їм надали також ще п’ять с-щ біля м. Таганрог (нині місто Ростовської обл., РФ). Переселенці мали пільги при сплаті податків, веденні торгівлі тощо. На серп. 1776 в Керчі, Єнікале й с-щах біля Таганрога мешкало бл. 1236 греків і албанців.

Юридично і фактично військо оформилося протягом берез. 1775 – серп.–верес. 1776, коли албанські (грец.) команди почали нести військ. службу. Команди формувалися за штатами регулярних відділів рос. армії. В мирний час військо підлягало юрисдикції губернатора Азовської губернії, а під час бойових дій було під командою призначених Військ. колегією військ. осіб. Албанські команди мали нести гарнізонну караульну службу в Таганрозькій фортеці, а під час бойових дій могли бути переведені на ін. місце служби. Після закінчення строку військ. служби рядові могли за власним бажанням записуватися до купецького або міщанського стану. Загалом, значення в.г.-а. як бойової одиниці не було істотним через малу кількість греків-переселенців і їхнє небажання нести військ. службу. Більшість переселенців віддавала перевагу цивільним справам: торг. операціям, ремісництву, садівництву, тваринництву, інколи хліборобству. З початком російсько-турецької війни 1787–1791 підвищилися вимоги до несення служби. Частина греків і албанців була зарахована до Чорномор. флоту. Інші мали нести прикордонну службу на чорномор. узбережжі, запобігаючи висадкам турец. десантів і можливим заворушенням місц. татар. нас. Крім того, албанські команди були задіяні до служби на митницях і карантинах.

Під час подорожі імп. Катерини II Кримом було створено «Амазонську роту» (кінний ескадрон) на чолі з О.Сарандакі (Шидянською), яка складалася з доньок албанських і грец. військових. Ця рота стала символічним почтом імператриці на її шляху.

Через зростання вимог командування та нерегулярне і неповне фінансування урядових програм щодо переселенців умови життя більшості з них погіршилися, що призвело до втеч у Туреччину. 20 трав. 1797 в.г.-а. офіційно було розформоване, але орг. і структурні його перетворення проходили аж до 1859: спочатку військо реформували у полк, потім – у Грец. піх. батальйон, який перемістили ближче до дунайського театру майбутніх бойових дій – під м. Одеса, в с. Арнаутівка (нині смт Олександрівка Овідіопольського р-ну).

Література

• Сафронов С. Остатки греческих легионов в России или нынешнее население Балаклавы (исторический очерк). «Записки Одесского общества истории древностей», 1844, т. 1; Казачьи войска: хроники гвардейских казачьих частей. СПб., 1912;
• Теохаріді Т.Ю. Грецька військова колонізація на Півдні України наприкінці XVIII та на початку XIX ст. «Вісник Одеської комісії краєзнавства при Всеукраїнській академії наук», 1929, ч. 4–5;
• Шиян Р.І. Козацтво Південної України в останній чверті XVIII ст. Запоріжжя, 1998.

Джерела

• Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.

Автор: О.А. Бачинська.; url: http://history.org.ua/?termin=Vijsko_hretsko_albanske; том: 1