Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ГІРНИЧОЗАВОДСЬКІ СЕЛЯНИ

ГІРНИЧОЗАВОДСЬКІ СЕЛЯНИ

– категорія феод.-залежних селян 17–19 ст. в Росії та Україні. Поряд із землеробством вони зобов’язані були працювати також на держ. гірничих підпр-вах. В Україні ця група була невеликою. Їхня праця використовувалася на казенних солеварнях міст Тор (нині м. Слов’янськ) і Бахмут (нині м. Артемівськ) наприкінці 17–18 ст. Для виконання держ. повинностей влада щомісячно посилала сюди в наряд (як робітних людей) рос. однодвірців та слобідських козаків. Їхню долю розділили також приписні селяни кількох держ. сіл Катеринославщини. В такий спосіб влада вирішувала проблему робочої сили на казенних підприємствах, у даному випадку – гірничих. Із згортанням держ. варки солі селяни припинили виконання повинностей на торських і бахмутських солеварнях. Інститут Г.с. скасовано в Російській імперії 1861 у зв’язку з проведенням бурж. реформ.

Література

Слюсарский А.Г. Социально-экономическое развитие Слобожанщины XVII–XVIII вв. Х., 1964; Дружинина Е. Южная Украина в период кризиса феодализма, 1825–1860 гг. М., 1981.

Джерела

• Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.

Автор: Т.І. Лазанська.; url: http://history.org.ua/?termin=Girnychozavodski_selyany; том: 2