Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ГОЛОДОМОР 1932–1933 РОКІВ В УСРР

ГОЛОДОМОР 1932–1933 РОКІВ В УСРР

– геноцид укр. народу, здійснюваний тоталітарним комуніст. режимом в ході утвердження соціаліст. сектору економіки в СРСР, підпорядкування сусп-ва парт.-держ. органам влади та встановлення в країні особистої диктатури Й.Сталіна. Голодомору передували насильницька колективізація сільського господарства, «розкуркулення» селян, хлібозаготівельні кампанії, масовий терор на селі. Терор голодом, що діяв в УСРР протягом 22-х місяців, – це свідома і цілеспрямована політика сталінського уряду, стратегія і тактика якої виношувалися починаючи з 1928. Ця карально-репресивна акція була спрямована на упокорення укр. селян, на знищення в УСРР самодіяльних сел. г-в – соціально-економічних підвалин укр. нації.

Голод у СРСР розпочався взимку 1931, набув масового поширення упродовж 1932–33, охопивши тер. УСРР, Пн. Кавказу, Поволжя, пд. р-нів Центр.-Чорноземної обл. Росії, а також Уралу, Казахстану і Зх. Сибіру із заг. кількістю нас. понад 50 млн осіб.

Напередодні голодомору в УСРР внаслідок суцільної колективізації, «розкуркулення», надмірних хлібозаготівель відбулося катастрофічне зменшення кількості худоби у подвірному користуванні колгоспників (у 8 разів) і в одноосібному секторі (у 7 разів). Депортації укр. селян підірвали вироб. потенціал села, залишили сел. родини без годувальника-батька, матері, старшого брата, негативно вплинули на демографічну ситуацію, спричинили зростання безпритульності. Запроваджувана в колгоспах система оплати праці на трудодні мала фіскальний і визискний характер, забезпечувала умови для масового вилучення с.-г. продукції колгоспів.

З початком голодомору, навесні 1932, 16 % колгоспів Він., 28 % Київ. та 15 % колективних г-в Харків. обл. не розрахувалися з колгоспниками за вироблені ними трудодні. А в берез. 1933 48 % колгоспів УСРР не видали селянам грошової й натуральної ч. на трудодні, тобто позбавили їх засобів до існування. Тоді в колгоспах республіки налічувалося 2 млн працівників, майже половина їх залишилася без хліба.

Найбільших втрат с. госп-во УСРР зазнало від т. зв. заготівельних кампаній. Для їх здійснення політбюро ЦК ВКП(б) запровадило 22 жовт. 1932 «надзвичайні комісії». В Україні діяла комісія на чолі з В.Молотовим, на Пн. Кавказі – з Л.Кагановичем, на Поволжі її очолював П.Постишев (у січні 1933 останнього призначили 2-м секретарем ЦК КП(б)У, звільнивши з посади 2-го секретаря ЦК КП(б)У і секретаря Харків. обкому Р.Терехова за недоліки у проведенні хлібозаготівель). Діяльність хлібозаготівельної комісії супроводжувалася карально-репресивними заходами (показовими польовими судами над селянами, стратами, масовими репресіями проти парт. та рад. кер-ва, голів і чл. правлінь колгоспів). Терор набув масових форм у вигляді занесення сіл і цілих р-нів на сумнозвісні «чорні дошки» за невиконання хлібозаготівельних завдань, що означало для них припинення будь-якого продовольчого постачання. Міста з нас. до 70 тис. осіб звільнялися від централізованого держ. продовольчого постачання. У такий спосіб уряд намагався створити внутр. посівні та експортні товарні фонди зернових культур. Питома вага хліба, що вилучався із ужитку в УСРР протягом 1930–32, неухильно збільшувалася: 1930 – 34 %, 1931 – 39,2 %, 1932 – 54,6 % від валового збору осн. зернових к-р у країні. Це призвело до зменшення норм споживання хліба нижче граничної «голодної межі».

Голодомор супроводжувався, особливо у пд. р-нах України (степ), жахливими випадками канібалізму, трупоїдства, вживанням м’яса дохлої худоби, домашніх тварин (котів, собак), гризунів; розладами людської психіки, самогубствами, епідеміями тифу та ін. інфекційних хвороб, голодними смертями. Жертвами голодомору в УСРР, за підрахунками укр. та зарубіжних дослідників трагедії, стали від 4 до 6 млн осіб.

Про голод в Україні знали лідери багатьох іноз. д-в, дипломатичні представництва яких діяли на тер. УСРР та СРСР. Італ. та нім. консули в УСРР інформували урядові структури своїх д-в про масовий голод. 1930, 1933 Головна українська еміграційна рада в Парижі зверталася до багатьох країн світу з повідомленням про жахливий голод в УСРР. 25 верес. 1933 представник уряду УНР на еміграції О.Шульгін надіслав листа голові Ради Ліги Націй Мовінкелю про те, що майже в центрі Європи «сотні тисяч, навіть мільйони людей мруть од голоду, тяжко страждають без всякої допомоги…». 27 верес. 1933 О.Шульгін власноручно передав листа голові 14-ї Асамблеї Ліги Націй Вотеру про голод в Україні. Звернення укр. політ. еміграції проігнорували: восени 1934 Ліга Націй прийняла до свого складу СРСР.

Упродовж десятиліть голодомор в УСРР замовчувався. Дослідження цієї трагедії розпочалося наприкінці 1980-х рр.

26 листоп. 1998, згідно з Указом Президента України, встановлено День пам’яті жертв голодомору 1931–33 в Україні (цим днем є четверта субота кожного листопада).

Література

Investigation of the Ukrainian Famine 1932–1933. Report to Congress Commission on the Ukraine Famine. Washington, 1988; Кульчицький С.В. Ціна «великого перелому». К., 1991; Проблеми історії України: факти, судження, пошуки, вип. 1. К., 1991; Мерль Ш. Голод 1932–1933 годов – геноцид украинцев для осуществления политики русификации? «Отечественная история», 1995, № 1; Голодомор 1932–1933 рр. в Україні: причини і наслідки (Міжнародна наукова конференція. Київ, 9–10.IX.1993, матеріали). К., 1995; Голодомор в Україні. 1932–1933. Бібліографічний покажчик. Одеса–Львів, 2001; Голод 1932–1933 років в Україні: причини і наслідки. К., 2003.

Джерела

• Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.

Автор: В.І. Марочко.; url: http://history.org.ua/?termin=Golodomor_1932_1933; том: 2