Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ГРИБОВСЬКИЙ Андріян Мусійович
ГРИБОВСЬКИЙ Андріян Мусійович
(06.09(26.08).1767–08 або 09.02(27 чи 28.01).1834) – державний діяч Російської імперії, авантюрист, поміщик, підприємець, літератор, мемуарист, бібліофіл, музикант-аматор (мав свій оркестр, грав на скрипці, виготовленій Антоніо Страдіварі). Н. в м. Лубни. Син осавула Мусія (Мойсея) Грибовського. По лінії матері, яка після смерті чоловіка пішла в монастир, – із роду Сулим.
Від 1778 навч. в г-зії Моск. ун-ту, з 1782 – студент; у літ. дебютував перекладами з франц. мови на російську. Взимку 1784/ 85 став секретарем Олонецького приказу громад. опіки в м. Петрозаводськ (нині столиця Карелії, РФ). Програв у карти велику суму казенних грошей, був урятований губернатором Гаврилою Державіним. Від 1787 – у штаті канцелярії кн. Г.Потьомкіна. Співпрацював у петерб. часописах «Зеркало света», «Городская и деревенская библиотека».
Учасник російсько-турецької війни 1787–1791, вів журнал воєн. дій. Виконував обов’язки конференц-секретаря при підписанні Ясського мирного договору 1791, після чого став надвірним радником і кавалером ордена св. Володимира 4-го ст. Був номінований підполковником Ізюмського легкокінного полку. Отримав 4000 десятин землі в Катериносл. губ.
За рекомендацією О.Безбородька від 1792 управляв канцелярією Платона Зубова – фаворита імп. Катерини II. 1793 дістав звання полковника та Вишневецьке староство на Поділлі, 1794 – орден св. Володимира 3-го класу.
Як статс-секретар, залучений до прийняття подань на ім’я цариці, виконував її особисті доручення, консультував з питань адміністрації на теренах, анексованих у Речі Посполитої, та з проблем Причорномор’я. Наприклад, сприяв появі рескрипта 7 черв. (27 трав.) 1794 про влаштування Гаджибейської гавані з портом і містом (див. Одеса). Набув величезні статки.
1797 засланий імп. Павлом I до подільського маєтку Вишнівчик (раніше Вишневець, нині село Чемеровецького р-ну Хмельн. обл.). 1798 заарештований і замкнений до Петропавловської фортеці. Звинувачений у викраданні картин із колекції петерб. Таврійського палацу та незаконному переселенні селян. Відбувся матеріальним відшкодуванням і новим засланням на Україну 1799. Наступного року ув’язнений до Шліссельбурзької фортеці (інкриміновано злочинні земельні оборудки у Новоросії), 1801 звільнений за клопотанням дружини Наталії. 1802 продав Вишнівчик. Мешкав у м. Москва та Підмосков’ї. Вклавши кошти в гуральництво та відкуп, 1817 оголосив себе банкротом (1833 в Санкт-Петербурзі довів Сенатові, що в тій акції не було криміналу). Мав величезну власну книгозбірню.
Склав нотатки, висвітливши перипетії 1783–1802, зокрема, пов’язані з Катериною II, О.Безбородьком, Д.Трощинським і багатьма ін. своїми сучасниками. Написані ним спогади та щоденники містять згадки про різноманітні тогочасні події.
П. у маєтку Шурово Зарайського пов. Рязанської губ.
Твори
[ред. код]Записки о Екатерине Великой, состоявшего при ея особе статс-секретаря и кавалера Адриана Моисеевича Грибовского. С присоединением отрывков из его жизни. «Москвитянин», 1847, ч. 2; Записки о императрице Екатерине Великой. М., 1864; Воспоминания и дневники. М., 1899.
Література
[ред. код]- Бильбасов В.А. Адриан Грибовский, составитель записок о Екатерине Великой. «Русская старина», 1892, № 1;
- Губерти Н. Статс-секретарь Грибовский Андрей Мойсеевич. «Исторический вестник», 1895, № 4; Разные разности. «Русский архив», 1907, № 5;
- Кочеткова Н.Д. Грибовский. В кн.: Словарь русских писателей XVIII века, вып. 1. Л., 1988;
- Шубинский С.Н. Исторические очерки и рассказы. Таллинн–М., 1994.
Джерела
[ред. код]- Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
Автор: П.Г. Усенко.; url: http://history.org.ua/?termin=Grybovsky_A; том: 2