Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ГРОМАДА

ГРОМАДА, община — стійка, здатна до самовідтворення форма соціальної організації людей, для якої характерні (різного ступеня) колективна власність на засоби вир-ва, історично сформований тип самоврядування, суспільна та ідеологічна єдність (спільні збори, обряди, культові споруди та ін.), а також функції захисту, регулювання землекористування й виробничо-матеріальних відносин. У різних формах такий тип організації людей існував в усіх народів. Виник за первісного суспільства як організація спільного господарювання кровних родичів.

Протягом 6—9 ст. на укр. землях виділяються три стадіальні види Г.: великосімейна, територіально-великосімейна і територіальна Г. Великосімейна Г. складалась із великих патріархальних сімей, які оселялися на незначній відстані одна від одної і зберігали родинну єдність. Територіально-великосімейна Г. об’єднувала різнотипні сім’ї — переважно патріархальні, а також невеликі нерозділені та моногамні, які були розосереджені по тер. громади на значній відстані і стосунки між якими визначались не лише родинними зв’язками, а й необхідністю проживання на спільній тер. (сусідські, територіальні зв’язки). Територіальна Г. складалася здебільшого з невеликих нерозділених і моногамних і частково з великих патріархальних сімей, які всі разом проживали на одній тер. і підтримували сусідські стосунки.

За раннього середньовіччя основною формою незалежної Г. виступала верв (давньорус. сільс. община). Паралельно, починаючи від 10—11 ст., існували залежні від замків Г. князівських сіл та посадські Г. давньорус. міст. У 14—16 ст. важливою формою Г. в Україні були Г.-волості, які складалися як з окремих великих дворищ, у кожному з яких мешкала широка нерозділена сім’я, так і з їхніх об’єднань — селищ і сіл-громад, що сформувались у старих поселеннях волості. (Такі Г. можна вважати тер.-адм. одиницями — див. Громада поземельна). Волосна форма Г. синхронно була поширена в Росії (в центр. р-нах — до серед. 16 ст.; на пн. та пн. сх. — до серед. 17 ст.) та Білорусі (до кін. 16 ст.). У заг.-європ. контексті Г.-волость типологічно була близька до Г. Скандинавії. Для даного типу територіальної Г. була характерна значна управлінська, судова й фіскальна автономія у поєднанні з регулюванням землекористування та режиму с.-г. виробництва.

Протягом 16 ст. у ході трансформації Г.-волості осн. формою територіальної Г. стає окреме багатодвірне село (дольового і подворищного типів), яке складалося переважно з односімейних дворогосп-в (димів, домів, подим’їв). У складі Г. окремого села продовжували частково зберігатися великосімейні дворища, які в межах окремих кутків чи вулиць відтворювали у мікромасштабі сільську Г. (власне самоуправління, звичаї, культ предків тощо).

Суть еволюції дворищного ладу в Україні полягала в перетворенні дворищ (та їхніх груп) — складових частин волосної форми Г. — в дольові та подвірні (подворищні) Г. багатодвірних сіл. Перехідною формою від напіврозділеного дворища Г.-волості до Г. багатодвірного села були відомі з 15 ст. сябринні Г. (переважно дольового типу; див. Сябри). У 17—18 ст. сябринні Г. були поширені в Лівобережній Україні та Слобідській Україні й створювалися переважно вже штучним шляхом із сусідніх дворогосп-в для освоєння цілини. Ін. формами територіальної Г. в даному регіоні також були сел. Г. та козац. т-ва (багатодвірних сіл), а в пд. і центр. р-нах Лівобережжя зустрічалися й волосні Г.

Протягом 17—18 ст. еволюція укр. територіальної Г. відбувалася шляхом її перетворення на додаток до помісної системи. З розвитком капіталіст. відносин Г. та громад. землеволодіння поступово розпадалися й остаточно були підірвані столипінською аграрною реформою.

Література

• Иванишев Н.Д. О древних сельских общинах в Юго-Западной России. К., 1863;
• Лучицкий И.В. Общинное землевладение в Малороссии. «Устои», 1882, № 7;
• Його ж. Малороссийская сельская община и сельское духовенство в XVIII в. «Земский обзор», 1883, № 6;
• Багалей Д.И. Займанщина в Левобережной Украине в XVII и XVIII ст. «Киевская старина», 1883, № 12;
• Ефименко А.Я. Дворищное землевладение в Южной Руси. «Русская мысль», 1892, кн. 4–5;
• Ковалевский М. Общинное землевладение в Малороссии в XVIII в. «Юридический вестник», 1885, № 1;
• Довнар-Запольский М. Очерки по организации западно-русского крестьянства в XVI в. К., 1905;
• Владимирский-Буданов М.Ф. Формы крестьянского землевладения в Западной России XVI в. К., 1911;
• Бойко І.Д. Селянство України в другій половині XVI – першій половині XVII ст. К., 1963;
• Лаптин П.Ф. Община в русской историографии последней трети XIX – начала XX в. К., 1971;
• Гошко Ю.Г. Населення Українських Карпат XV–XVIII ст. К., 1976;
• Герасименко Н.О. Стан вивчення общинного землеволодіння селян і рядових козаків на Лівобережній Україні в XVIII ст. «УІЖ», 1986, № 7;
• Борисенко В.Й. Соціально-економічний розвиток Лівобережної України в другій половині XVII ст. К., 1986;
• Гуржий А.И. Эволюция феодальных отношений на Левобережной Украине в первой половине XVIII в. К., 1986; История крестьянства в Европе, т. 2. М., 1986;
• Тимощук Б.А. Восточнославянская община VI–X вв. н.э. М., 1990;
• Колесников А.Г. Трипольское общество Среднего Поднепровья. Опыт социальных реконструкций в археологии. К., 1993;
• Гурбик А.О. Еволюція соціально-територіальних спільнот в середньовічній Україні (волость, дворище, село, сябринна спілка). К., 1998;
• Hurbyk A. Wspоlnota wiejska na Ukrainie w XIV–XVIII. Ewolucja podstanowych form społeczno-terytorialnych. «Przegląd Historyczny», 1999, t. 90, z. 1.

Джерела

• Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.

Автор: А.О. Гурбик.; url: http://history.org.ua/?termin=Gromada; том: 2