Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ДАВИД ІГОРОВИЧ

ДАВИД ІГОРОВИЧ

(бл. 1058–25.02.1112) – князь тмутороканський, дорогобузький, волин. Син Ігоря Ярославича. По смерті батька (1060) Д.І. не одержав нічого з його земель, став князем-ізгоєм. 1081 разом із Володарем Ростиславичем заволодів Тмутороканню, але 1083 був вигнаний звідти Олегом Святославичем. 1084 пограбував візант. купців у Олешші на Дніпрі. Щоб заспокоїти бунтівного ізгоя, вел. кн. київ. Всеволод Ярославич того ж року дав йому Дорогобуж, а 1086 Володимир Мономах за дорученням Всеволода посадив його у м. Володимир (нині м. Володимир-Волинський). Проте 1087 Всеволод відібрав у Д.І. м. Володимир і повернув його Ярополкові Ізяславичу, який мав на місто переважні права. По смерті Ярополка (1087) того самого року Д.І. знов заволодів Волинню. Вирішивши захопити Теребовльське князівство, він при потуранні вел. кн. київ. Святополка Ізяславича 1097 полонив і осліпив теребовльського кн. Василька Ростиславича. Брат Василька Володар примусив Д.І. відпустити бранця (у берез. 1098). Василько і Володар обложили Д.І. у Володимирі, та він зумів уникнути їхньої кари. 1099 Святополк Ізяславич вигнав Д.І. з Володимира. Найнявши половецьку орду (див. Половці), той незабаром повернув собі Волинь. На Витичівському з’їзді 1100 його позбавили м. Володимир та дали натомість Бужськ, Дубно, Чорторийськ (нині с. Старий Чорторийськ Маневицького р-ну Волин. обл.) і 400 гривен срібла (див. Гривна давньоруська). Невдовзі Святополк Ізяславич надав йому Дорогобуж, мабуть, замість тих трьох міст. Там Д.І. і помер.

Джерела

• Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.

Автор: М.Ф. Котляр.; url: http://history.org.ua/?termin=Davyd_I; том: 2