Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ДАШІВ
ДАШІВ — 1) назва до 1492 м. Очаків; 2) с-ще міськ. типу Іллінецького р-ну Він. обл. Розташов. на берегах р. Соб (прит. Пд. Бугу), за 14 км від залізничної ст. Фронтівка. Нас. 4,7 тис. осіб (1999). Заснований на поч. 15 ст. 1448 згадується як поселення, надане війту Станіславу королем Казимиром IV Ягеллончиком. У 16 ст. належав родині Короваїв-Седлицьких (Селіцьких) з Волині. 1585 Остафій Коровай продав Д. разом із Денисковичами за 300 кіп литов. грошей кн. Янушу Збаразькому. По вигасанні роду кн. Збаразьких Д. був успадкований князями Вишневецькими. В 1-й пол. 17 ст. Д. — ремісничий центр, тоді ж утворюється й нова ч. міста — Новий Д.
Під час національної революції 1648—1676 перетворюється на сотенний центр Вінницького полку. В думі про М.Кривоноса є рядок: «… за Дашевим, під Сорокою множество ляхів пропало». За Андрусівським договором (перемир’ям) 1667 Д. знову опиняється під владою Польщі. Тоді ж разом із залишками Він. полку він приєднаний до Брацлавського полку, який проіснував (не безперервно) до 1712. 1672—99 разом із усім спустошеним Поділлям був під контролем Османської імперії (формально, адже війна тут фактично не припинялася). Згодом був відновлений кн. Михайлом-Сервасієм Вишневецьким. По смерті князя (1744) м-ко успадкувала його дочка — графиня Анна Огінська. Як посаг її дочки Августи Д. переходить у володіння графів Плятерів. Відбувається облаштування м-ка. На рубежі 19 ст. Д. переходить до рук графів Потоцьких, а 1880 — Жевуських. Д. належав до зони відродження козацтва на Правобережній Україні наприкінці 17 — поч. 18 ст., а згодом до тер. найбільшого поширення гайдамацького руху (1737, 1750, 1768).
За 2-м поділом Польщі 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) Д. відійшов до Російської імперії, з 1797 стає м-ком Липовецького пов. Київської губернії. 2 трав. 1831 рос. війська розгромили тут загін польс. повстанців. У 19 — на поч. 20 ст. зростає екон. потенціал Д. (побудовано цукроварню, ін. підпр-ва з переробки с.-г. сировини). Од 1886 — волосний центр. На 1893 в м-ку налічувалось 5527 жителів.
За часів української революції 1917—1921 Д. належав до зони сел. повстанських рухів. 1919—20 тут точилися бої укр. військ із більшовиками.
1923 Д. поділився на три села: Новий Дашів і Старий Дашів, які згодом були об’єднані в с. Дашів, та Польове (1924 у цих селах мешкало 8 тис. осіб). Новий Д. став райцентром Гайсинської округи. Райцентр 1923—31 та 1935—59.
У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 був окупований гітлерівськими військами від 25 лип. 1941 до 13 берез. 1944. В околицях діяли партизани. Гітлерівці зруйнували центр. ч. Нового Дашева, де мешкали євреї.
Статус с-ща міськ. типу отримав 1956.
Пам’ятки арх-ри — Свято-Михайлівська церква (1764); садиба (19 ст.).
Література
[ред. код]ІМіС УРСР. Вінницька область. К., 1972.
Джерела
[ред. код]- Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
Автор: Д.С. Вирський.; url: http://history.org.ua/?termin=Dashiv; том: 2