Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ДЕНІКІНА РЕЖИМ В УКРАЇНІ 1919—1920

ДЕНІКІНА РЕЖИМ В УКРАЇНІ 1919—1920 — військ. диктатура, встановлена ген.-лейтенантом А.Денікіним 1919 на більшій ч. тер. України. Заг. напрями внутр. політики Денікіна визначалися такими тезами та гаслами: «єдина та неподільна Росія»; «боротьба з більшовизмом до кінця»; «придушення будь-якої протидії владі — справа і зліва»; «питання про форму правління — справа майбутнього»; розробка законодавства (аграрного, робітн. і про земство); сприяння діяльності громад. орг-цій, які мають на меті «розвиток народного господарства і поліпшення економічних умов», та закриття орг-цій «протидержавної діяльності». Зовн.-політ. курс був орієнтований на Антанту. Українське і радянське законодавство скасовувалося: замість законів діяли постанови, розпорядження  та тимчасові правила нової влади.

Згідно з «Тимчасовим положенням про громадянське правління» (берез. 1919), захоплені укр. землі поділялися на Київ., Харків. та Новорос. області, на чолі яких було поставлено відповідно генералів А.Драгомирова, В.Май-Маєвського та М.Шиллінга. Останні мали право припиняти діяльність т-в і спілок, а також випуск періодичних видань, встановлювати правила внутр. розпорядку на ф-ках і з-дах, вдаватися до надзвичайних заходів, якщо того «вимагає охорона державного порядку». Їм підпорядковувалися губернатори, нач. повітів і волостей.

Нац. політика Денікіна була відверто антиукр. Укр. рух оголошено зрадницьким, назву «Україна» замінено на «Південь Росії» або «Малоросія». У зверненні «До  населення Малоросії» від 25 серп. 1919 зазначалося, що відокремлення України від Росії — результат підступних дій німців (див. Австро-німецьких військ контроль над територією України 1918). С.Петлюра оголошувався нім. ставлеником. Держ. мовою визнавалася російська. Всі укр. навч. заклади й установи було ліквідовано, замість них засновано рос., закривалися укр. газети, вилучалися з крамниць укр. книги, розпочалися репресії проти нац. інтелігенції. Пропагувалися антисемітизм, влаштовувались єврейс. погроми.

Заяви А.Денікіна про підтримку дрібних та середніх г-в звелися до оголошення правил про збирання врожаю 1919. Згідно з ними, 1/3 хліба, 1/2 трав і 1/6 овочів, зібраних селянами, передавалися колиш. власникам земель. Додатково встановлювався спец. військ. податок у розмірі 5 пудів зерна з кожної десятини землі засіву. Широкого розповсюдження набули карні експедиції проти селянства. У відповідь розпочалися масові виступи селян, які значною мірою спричинилися до розвалу тилу Збройних сил Півдня Росії.

У ході контрнаступу (11 жовтня — 18 листопада 1919) Південного фронту Червоної армії (див.Радянська армія) денікінські війська зазнали поразки.

Література

• Супруненко М.І. Боротьба трудящих України проти денікінщини. К., 1979;
• Деникин А.И. Поход на Москву: («Очерки русской смуты»). К., 1990.

Джерела

• Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.

Автор: А.О. Буравченков.; url: http://history.org.ua/?termin=Denikina_rezhym_v_Ukra; том: 2