Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ЕМАЛЬ

ЕМАЛЬ (смальта, з франц. — émail, від франкського smeltan — плавити) — 1) склоподібна блискуча маса, яку використовують для покриття поверхні металевих або керамічних виробів; 2) худож. виріб з таким покриттям. За характером наплавлення емалі розрізняють техніку виїмчастих емалей (коли склоподібним покриттям заповнювали виїмки в металевій основі) та техніку перегородчастих емалей (коли маса заливалася між тонкими металевими перегородками). Вперше техніку наплавлення емалі було застосовано бл. серед. 2 тис. до н.е., можливо, на о-ві Кіпр у Середземному м. У добу античності мист-во виготовлення емальованих виробів розповсюдилося в Галлії (істор. обл., що включала тер. сучасних Франції, Бельгії, Люксембургу, ч. Нідерландів та ч. Швейцарії), пізніше — у Візантії, звідки прийшло на Русь. У Київській Русі використовувалася техніка перегородчастих емалей; відомі речі тогочасного виготовлення сакрального та світського призначення (хрести, колти, діадеми та ін.).

Література

• Макарова Т.И. Перегородчатые эмали Древней Руси. М., 1975.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: Т.Л. Вілкул.; url: http://history.org.ua/?termin=Emal; том: 3