Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ЗАКЛАДНИЦТВО

ЗАКЛАДНИЦТВО (від «іти в заклад») — поширений в часи Київської Русі різновид угоди про позику між кредитором і позичальником, де як застава, що мала забезпечувати борг, фігурувала сама особа позичальника. Позичальники, які на умовах З. отримували кредит, вважалися закладниками і на певний термін ставали особисто залежними від свого кредитора. Умовою звільнення від такої залежності було відпрацювання або повернення позичальником боргу кредиторові. Соціальний статус закладників прирівнювався до соціального статусу залежних груп населення. (Див. також Закупи.)

Література

• Ясинский М.Н. Кто такие закупы «Русской Правды» и памятников западно–русского права. «Чтения в Историческом обществе Нестора–летописца», 1904, кн. 18, вып. 2;
• Смирнов И.И. Очерки социально–экономических отношений Руси XII–XIII вв. М.–Л., 1963.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: Т.Л. Вілкул.; url: http://history.org.ua/?termin=Zakladnyctvo; том: 3