Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ЗАМОРА Федір Павлович

ЗАМОРА Федір Павлович  (19.02. 1887—18.12.1937) — громад. і освіт. діяч. Н. в с. Великі Бірки (нині с-ще міськ. типу Терноп. р-ну Терноп. обл.). Освіту здобув у г-зіях Тернополя, Перемишля (нині м. Пшемисль, Польща). Закінчив філос. ф-т Львів. ун-ту (1912). Активний учасник нац. молодіжного руху: очолював т-во «Академічна громада», був віце-президентом Укр. студентського союзу (1908). Працював проф., управителем г-зій у містах Яворів, Городенка. З утворенням Західноукраїнської Народної Республіки (1918) — чл. Української національної ради ЗУНР. Від літа 1919 — в Українській Галицькій армії. Політкомісар бригади під час перебування УГА в складі Червоної армії (1920; див. Червона Українська Галицька армія). В серп.—верес. 1920 — голова терноп. революц. к-ту Галицької Соціалістичної Радянської Республіки (див. також Галицький революційний комітет 1920). Залишився в рад. Україні на пед. роботі: дир. трудових шк. у Полтаві та Харкові. 1932 заарештований, засуджений у справі «Українського національного центру» до трьох років заслання (див. «Українського національного центру» справа 1930—1932). 1937 вдруге заарештований органами НКВС.

Страчений у Харкові. Реабілітований 1988.

Література

• Кравс А. За українську справу. Львів, 1937; Борці за Возз’єднання: Біографічний довідник. Львів, 1989;
• Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. Львів, 1995.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: К.Є. Науменко, М.Р. Литвин.; url: http://history.org.ua/?termin=Zamora_F; том: 3