Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ЗАХІДНА УКРАЇНА, як термін

ЗАХІДНА УКРАЇНА, як термін. У різні часи укр. історії цим терміном означали певну сукупність укр. земель, а також Західноукраїнську Народну Республіку. По завершенні в 17 ст. поділів України по Дніпру Західною називали ту її ч., яка не була підвладною Рос. д-ві. Це були землі Галичини, Поділля, Волині, Побужжя, Закарпатської України. Після 2-го та 3-го поділів Польщі 1793 і 1795 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) ця назва закріплюється переважно за землями, які входили до складу Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). «Західна Україна» — це також спрощена, здебільшого публіцистична, назва ЗУНР. Після того, як за Ризьким мирним договором між РСФРР і УСРР та Польщею 1921 зх. ч. України відійшла до Польщі, термін міцно закріпився саме за цією ч. України. В 1920-х рр. тер. З.У. складали землі, які офіційно в

2-й Речі Посполитій називалися Сх. кресами — Галичина («Східна Малопольща»), Зх. Волинь, Холмщина і Підляшшя, Зх. Полісся. До З.У. входили воєводства: Станіславівське, Терноп., Волин., Львів. (без 8 зх. повітів), Поліське (без Косовського і половини Пружанського повітів), Холмщина Люблінського воєводства та половина Більського пов. Білостоцького воєводства. Таке «черезсмужжя» польс. владою було створене навмисно, з політ. міркувань: польс. уряд категорично не сприймав прагнення українців мати, принаймні в Галичині, окремі адм. одиниці.

Водночас поляки всіляко намагалися зберегти певне відчуження, котре існувало між нас. Галичини, яке переважно сповідувало греко-катол. віру (див. Українська греко-католицька церква), і мешканцями укр. земель, які раніше перебували в межах кордонів Російської імперії й сповідували православ’я.

У більш широкому розумінні термін «Західна Україна» стосовно укр. земель у період між двома світ. війнами вживався щодо тих земель, які були під владою Польщі, Румунії і Чехословаччини, а це, окрім уже перерахованих тер., що були в межах кордонів Польщі, також землі Буковини Північної й Закарпаття (див. Сен-Жерменський мирний договір 1919, Тріанонський мирний договір 1920). Після включення західноукр. земель до складу УРСР (див. Возз’єднання українських земель в єдиній державі) назва «Західна Україна» закріпилася за областями, що утворювалися впродовж 1939—46 (крім Ізмаїльської області).

Щодо теренів сучасної України термін «Західна Україна» вживається в 2-х значеннях. Здебільшого так називають лише 3 галицькі області — Львівську область, Івано-Франківську область, Тернопільську область. Але досить часто ним послуговуються і для означення тер. 7 областей — 3-х галицьких, а також Волинської області, Рівненської області, Чернівецької області і Закарпатської області.

Література

Шимонович І. Західна Україна. Територія і населення. Статистична розвідка. Львів, 1926;
Грушевский М.С. Очерк истории украинского народа. К., 1990;
Заставний Ф.Д. Українські етнічні землі. Львів, 1993;
Кульчицький С.В. Україна між двома війнами (1921–1939 рр.): Україна крізь віки, т. 11. К., 1999.

Джерела

Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: Я.В. Верменич.; url: http://history.org.ua/?termin=Zakhidna_Ukr_termin; том: 3