Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ 1918

ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ 1918 — сукупність військ. формувань, на які спирався гетьман П.Скоропадський у своїй внутр. і зовн. політиці. Через протидію Німеччини гетьман. урядові (див. Австро-німецьких військ контроль над територією України 1918) не вдалося створити регулярну армію, були вироблені лише орг. форми ЗС і підготовлені військ. кадри. 24 лип. 1918 Рада міністрів Української Держави схвалила закон про заг. військ. обов’язок і затвердила план реорганізації армії. Термін дійсної служби встановлювався: у піхоті — 2 роки, в кінноті й артилерії — 3 роки, у флоті — 4 роки. Заг. чисельність армії в мирний час мала становити 310 тис. осіб. Перший набір новобранців планувався на листоп. 1918, але за наполяганням нім. командування був перенесений на берез. 1919.

З.с.У.Д. складалися з різних частин, які виникали поза заг. планом творення укр. армії. Від попередньої влади в складі укр. армії залишилися Окрема Запоріз. д-зія, Запоріз. (Могилів-Подільський) та Чорномор. (Бердичів) коші. В лип.—жовт. в Києві сформовано Сердюцьку д-зію (командир — ген. В.Клименко, 5 тис. осіб). У серп. гетьман. урядові передана Сіра дивізія, утворена в Австро-Угорщині з військовополонених українців, вояків колиш. рос. армії (командири — підполк. І.Перлик, згодом — генерали В.Сокира-Яхонтов і П.Василіїв-Чечель, 3,5 тис. осіб). У серп. в Білій Церкві формується Окремий загін Січових стрільців (командир — полк. Є.Коновалець, 900 осіб). У жовт. 1918 з рос. офіцерів почалося укомплектування «Особливого корпусу», в листоп. у великих містах — рос. добровольчих офіцерських дружин, що також мали увійти до складу укр. армії.

На момент протигетьманського повстання 1918 до З.с.У.Д. входили: Окрема Запоріз. д-зія на Харківщині, 1-ша Козац. стрілец. (Сіра) д-зія на Чернігівщині, Запоріз. кіш у м-ку Козятин і Чорномор. кіш у Бердичеві, Сердюцька д-зія в Києві, Окремий загін Січових стрільців у Білій Церкві, старшинські та підстаршинські кадри 8-ми армійських корпусів і 4-х кавалерійс. д-зій, охоронні сотні, добровольчі офіцерські загони. Заг. чисельність військ. формувань становила бл. 65 тис. осіб.

Література

• Стефанів З. Українські збройні сили в 1917–1921 рр.: Воєнно–історичний нарис, ч. 1. Коломия, 1935; Історія українського війська. Від княжих часів до 20–х років XX ст. Львів, 1992;
• Удовиченко О.І. Україна у війні за державність: Історія організації і бойових дій Українських Збройних Сил. 1917–1921. К., 1995.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: А.О. Буравченков.; url: http://history.org.ua/?termin=Zbroyni_syly_Ukr_derzh_1918; том: 3