Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ЗЕМСЬКОГО СОБОРУ РІШЕННЯ 1653

ЗЕМСЬКОГО СОБОРУ РІШЕННЯ 1653 — ухвали зібрання бояр, представників дворянства, духовенства, купецтва та ін. верств нас. Рос. д-ви про прийняття рос. царем Олексієм Михайловичем під свою зверхність гетьмана Б.Хмельницького з Військом Запорозьким, а також оголошення війни польс. королю Яну II Казимиру Ваза й Речі Посполитій. Перше засідання собору, скликане для обговорення звернення Б.Хмельницького і Війська Запороз. з проханням про допомогу в боротьбі з польс. королем, відбулося 4 черв. (25 трав.) 1653. На ньому учасники висловилися за надання допомоги Україні, однак остаточне вирішення питання було відкладено до повернення в Москву посольства на чолі з кн. Б.Репніним-Оболенським, відправленого до Польщі з метою дипломатичного тиску на уряд Яна II Казимира Ваза та примушення його до встановлення миру з Військом Запороз. на основі Зборівського договору Криму з Польщею 1649. Після провалу цієї дипломатичної місії було знову скликано собор і 11(01) жовт. у Грановитій палаті Моск. Кремля проведено його заключне засідання за участю царя, патріарха Никона, митрополитів крутицького Сильвестра і сербського Михаїла, архімандритів та ігуменів монастирів, бояр, думних бояр, стольників, «дворян московських» і «дворян з міст», «детей боярских», купців, тяглих людей і голів стрілецьких приказів. Засідання було врочистим. Після зачитування урядової доповіді про «неправди» польс. короля і пани-ради, а також про «чолобитну государю в підданство» від Б.Хмельницького і Війська Запороз. спочатку свою позицію висловили бояри, а після цього було заслухано представників ін. «чинів» (у соборному акті 1653 не відображена позиція духовенства, представники якого брали участь у зібранні, оскільки духовенство («Освячений собор») висловилося за прийняття Війська Запороз. в підданство царя ще під час Земського собору 1651, і його позиція була відображена в соборному акті 1651). Рішення учасників Земського собору 1653 в підсумку зводилося до двох резолюцій: 1) «против польського короля войну весть» (див. Російсько-польська війна 1654—1667); 2) гетьмана Б.Хмельницького з Військом Запороз. «з городами их и з землями принять». Своє рішення бояри аргументували положеннями урядової доповіді, де зверталася увага на факти зневаги польс. стороною держ. гідності Рос. д-ви, переслідування православ’я в Речі Посполитій, загрозу переходу правосл. укр. нас. в підданство турец. султана Мегмеда IV чи крим. хана Іслам-Гірея III. Підтримавши рішення про початок війни, делегати від усіх верств нас., що були представлені на соборі, поклали тим самим на відповідні верстви зобов’язання фінансувати пов’язані з війною затрати та безпосередньо брати в ній участь. На Земському соборі було також затверджено склад посольства в Україну (В.Бутурлін, стольник І.Афанасьєв і думний дяк Л.Лопухін), на яке покладалося завдання завершити формальності, пов’язані з оформленням прийняття Війська Запороз. під зверхність рос. царя Олексія Михайловича.

Дж.: Собрание государственных грамот и договоров, хранящихся в Государственной коллегии иностранных дел, т. 3. М., 1822; Дворцовые разряды, т. 3. СПб., 1852; Акты относящиеся к истории Южной и Западной России, т. 10. СПб., 1878; Воссоединение Украины с Россией: Документы и материалы, т. 1—3. М., 1953.

Література

• Голобуцкий В. Россия и освободительная война украинского народа 1648–1654 гг. К., 1954;
• Черепнин Л.В. Земские соборы Русского государства в XVI–XVII веках. М., 1978.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: В.М. Горобець.; url: http://history.org.ua/?termin=Zemskogo_soboru_rishennya_1653; том: 3