Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/КАРДИНАЛ

КАРДИНАЛ (від лат. cardo — дверна петля; cardinalis — важливий, головний) — найвище (після Папи Римського; див. Папство) духовне звання в католицизмі. К. є чл. колегії кардиналів — органу правління катол. Церквою, покликаного виконувати допоміжну і дорадчу роль при Апостольському престолі. Кардинали очолюють церкви, що входять до Вселенської церкви, а також найголовніші катол. кафедри світу і більшість структур Римської курії — держ. секретаріат, конгрегації, постійні комісії, трибунали, понтифікальні ради та ін. установи.

Присвоєння титулу К. належить до прерогативи Папи Римського. Заява про надання духовній особі кардинальської гідності виголошується понтифіком у Ватикані на таємному зібранні кардиналів (консисторії). Однак номінант набуває кардинальських привілеїв та обов’язків і займає відповідне місце в ієрархії лише після публічного повідомлення його імені папою, але папа може й залишити прізвище номінанта в таємниці (лат. «in petto» — «у грудях», або «in pectore» — «у серці»). Після публічного оголошення прізвищ номінантів у Ватикані відбуваються урочисті церемонії, під час яких папа вручає номінантам кардинальські відзнаки — пурпурну мантію, шапку та каблучку.

Кардинали мають виняткове право обирати зі свого складу Папу Римського, яке вони реалізують на закритому зібранні колегії — конклаві. Від 1586 до серед. 20 ст. склад колегії кардиналів обмежувався 70 особами. 1962 Іоанн ХХIII довів чисельність колегії кардиналів до 87, 1973 Павло VI — до 145 осіб. За правління Іоанна Павла II, який надав кардинальський чин 232 священикам, чисельність колегії кардиналів сягнула понад 180 осіб. Участь у виборах папи мають право брати кардинали, вік яких не перевищує 80 років. Учасниками конклаву в квіт. 2005 стали 115 кардиналів з 52 країн.

До представників духовенства з України, яким було присвоєно титул кардинала, належать митрополит Київ. Ісидор (15 ст.), греко-катол. митрополити М.Левицький,  С.Сембратович, Й.Сліпий, М.-І. Любачівський. 28 січ. 2001 кардиналами було проголошено митрополита Львів. лат. обряду М.Яворського (його номінація залишалася «в серці» з 21 лют. 1998) та главу Української греко-католицької церкви митрополита Л.Гузара.

Література

• Хома І., о. Нариси історії Вселенської Церкви. Рим, 1990;
• Сапеляк А. Київська Церква на слов’янському Сході. Буенос-Айрес–Львів, 1999; Pragnę wyróżnić Kośсioły boleśnie doświadczone. «L’Osservatore Romano» (wydanie polskie), 2001, nr. 3 (231).

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4. — ISBN 978-966-00-0692-8.

Автор: Н.С. Рубльова.; url: http://history.org.ua/?termin=Kardynal; том: 4