Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/КАТЕРИНОСЛАВСЬКА ГУБЕРНІЯ
КАТЕРИНОСЛАВСЬКА ГУБЕРНІЯ — адм.-тер. одиниця Російської імперії на пд. України. Утворена 20(8) жовт. 1802 згідно з указом імп. Олександра I про реорганізацію Новоросійської губернії шляхом утворення К.г., Таврійської губернії та Миколаївської губернії. До складу К.г. ввійшли Катериносл., Бахмутський, Новомоск., Павлоградський, Ростовський повіти, а також частина Маріупольського пов. Губернський центр — м. Катеринослав (нині м. Дніпропетровськ). За указом 27 берез. 1803 від Новомоск. пов. до Костянтиноградського пов. Полтавської губернії відійшла значна тер. колиш. Катерининської провінції, у т. ч. колиш. Укр. лінії оборонних укріплень (див. Українська лінія). Пізніше вся тер. колиш. провінції увійшла до складу Полтав. губ. і Слобідсько-Української губернії. 1806 К.г. складалася з 8 повітів: Катериносл., Олександрівського, Бахмутського, Верхньодніпровського, Новомоск., Павлоградського, Слов’яносербського, Ростовського (з Таганрозьким градоначальством і Нахічеванською округою). Портове м. Маріуполь 31 жовт. 1807 було приєднано до відомства Таганрозького градоначальства (див. Градоначальство), де воно перебувало до 1859 (слугувало осн. портом для губернії, через який експортувався хліб). 19 трав. 1887 частину Ростовського пов. з м. Таганрог (нині місто Ростовської обл., РФ) передано до складу Області Війська Донського. З решти Ростовського пов. було утворено Маріупольський пов. Наприкінці 50-х рр. 19 ст. в К.г. продовжувався швидкий екон. розвиток: будувалися металургійні — у Юзівці (1871; нині м. Донецьк), Олександрівську (1887; нині м. Запоріжжя), Кам’янському (1889; нині м. Дніпродзержинськ), маш.-буд. — у Луганську (1876), трубопрокатні й металообробні — у Катеринославі, Горлівці (1876) підпр-ва, розвивалася кам’яновугільна пром-сть в Донбасі тощо. Вплив на розвиток пром-сті мали приплив іноз. капіталу і створення іноз. компаній. Швидкими темпами будувалися залізниці (див. Іноземний капітал в Україні, Залізничне будівництво в Україні). Від 1871 почав діяти Катериносл. комерційний (з філією в Полтаві) банк. На поч. 20 ст. до К.г. входили повіти: Бахмутський, Верхньодніпровський, Катериносл., Маріупольський, Новомоск., Олександрівський, Павлоградський і Слов’яносербський. За переписом нас. 9 лют. 1897, у К.г. налічувалося 10 міст, 15 м-к та 4926 ін. населених пунктів. Кількість жителів Катеринослава складала 112,8 тис. осіб.
1909 в губернії було 11 224 підпр-ва, на яких працювали 170 736 робітників. У Донец. бас. видобуток вугілля з 927 млн пудів 1909 зріс до 1543,8 млн пудів 1913 (або на 66,5 %, що складало 78 % загальнорос. видобутку вугілля). Розвивалося також торг. тваринництво, в губернії було 762 з-ди з вирощування худоби.
19 листоп. 1917 К.г. увійшла до складу Української Народної Республіки. 3 черв. 1925 припинила своє існування. На її тер. утворено 7 округ: Олександрійську (центр — м. Олександрія), Бердянську, Катеринославську, Павлоградську, Запорізьку, Криворізьку, Мелітопольську.
Література
[ред. код]Полное собрание законов Российской империи, т. 27, № 20449; т. 29, № 22671. СПб., 1830; Городские поселения Российской империи, т. 2. СПб., 1861; Екатеринославская губерния. СПб., 1904; Україна і світ. Історія господарства від первісної доби і перших цивілізацій до становлення індустріального суспільства. К., 1994.
Джерела
[ред. код]- Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4. — ISBN 978-966-00-0692-8.
Автор: О.Є. Маркова, С.Б. Хведченя.; url: http://history.org.ua/?termin=Katerynoslavska_guberniya; том: 4