Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/КОНЧАК

КОНЧАК

(бл. 1150 — бл. 1205) — хан Донського угруповання половців, онук «великого хана» Шарукана, чиї володіння йому вдалося знову об’єднати під своєю владою. 1172—87 здійснив у союзі з ін. ханами кілька набігів на землі Чернігівського князівства, Переяславського князівства та Київ. князівства (див. Київська земля): 1172—83 — у союзі з ханом Кобяком, 1184—86 — з ханом Ґзаком. 1184 був розбитий з’єднаними військами князів Святослава Всеволодича і Рюрика Ростиславича на р. Хорол (прит. Псла, бас. Дніпра). 1185 К. і Ґзак розгромили загін новгород-сіверського кн. Ігоря Святославича, що стало сюжетом для давньорус. епічного твору «Слово о полку Ігоревім». Від 1187 політика К. стосовно рус. князів змінилася — його донька і син Ігоря Святославича — Володимир Ігорович одружилися. Залишивши Ґзака один на один з рус. князями, К. зосередився на поступовому об’єднанні всіх половецьких орд. Мабуть, йому це вдалося: літописець іменував його сина Юрія «болиишие всих половец». У початковій статті Галицько-Волинського літопису вміщено поетичну епітафію ханові Кончакові.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2008. — Т. 5. — ISBN 978-966-00-0855-4.

Автор: А.Г. Плахонін.; url: http://history.org.ua/?termin=Konchak; том: 5