Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/КОЧУР Григорій Порфирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

КОЧУР Григорій Порфирович

(17(04).11.1908—15.12.1994) — перекладач, поет, літературо-знавець, педагог. Дійсний чл. Наукового товариства імені Шевченка (1992). Н. в с. Феськівка (нині село Менського р-ну Черніг. обл.). 1932 закінчив Київ. ін-т нар. освіти, був учнем М.Зерова. 1932—36 викладав зарубіжну літ. в Тираспольському пед. ін-ті, 1936—41 очолював каф-ру літератури Він. пед. ін-ту. Перші переклади опублікував у хрестоматії «Антична література» (1938) та в періодиці. В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 під час гітлерівської окупації України 1941—43 мешкав у Полтаві. Після визволення міста рад. військами був заарештований і звинувачений у приналежності до Організації українських націоналістів. Провів 10 років у таборі Інта (нині місто Республіки Комі, РФ). Там само покарання відбувала і його дружина. Звільнений 1953; реабілітований 1957. Знову почав публікуватися. Зокрема, видрукував: 1958 — історико-літ. розвідку про творчість польс. поета Ю.Тувіма, 1960 — про Ю.Словацького, 1961 — про давньогрец. баснописця Езопа, 1965 — про М.Рильського, 1966 — про В.Шекспіра. Цього ж року побачила світ його книга з історії та теорії перекладу «Майстри перекладу». Був ред. і упорядником антології чеської та словац. поезій (1964; разом з М.Рильським), ред. «Нового життя» Данте Аліг’єрі (1965), «Вибраного» М.Зерова (1966), зб. «Співець: Із світової поезії кінця ХVIII — I половини ХIХ сторіччя» (1972). Увесь цей час зазнавав переслідувань, а 1973 був виключений зі Спілки письменників України (СПУ) за «націоналізм». Лише після початку в СРСР перебудови був 1988 поновлений у СПУ. 1989 опублікував поетичну зб. про табірні будні «Інтинський зошит. Вірші 1945—1953 рр.»

Здійснив переклади поетичних творів з 25 літератур світу (Євразії, Пн. і Пд. Америки) в часовому діапазоні 26 століть. Виховав багатьох талановитих перекладачів та науковців.

Лауреат премії ім. М.Рильського (1989) та Державної премії України ім. Т.Шевченка (1995, посмертно, за книгу вибраних перекладів «Друге відлуння», 1991). Нагороджений медаллю ім. М.Грушевського НТШ (1993).

П. у м. Київ.

1998 його ім’я присвоєно каф-рі перекладознавства і контрастивної лінгвістики Львів. ун-ту. Будинок, де він жив у м. Ірпінь, переобладнано в його лі-тературно-меморіальний музей. 2000 побачила світ зб. його перекладів «Третє відлуння». 2003 в Києві було проведено наук. конф. «Г.Кочур і український переклад».

Твори

[ред. код]

Шевченко в польських перекладах. К., 1961; Микола Зеров і польська література. К., 1966; Лорка в нових перекладах. К., 1967; Роман Сервантеса на Україні. К., 1967; Здобутки і перспективи. К., 1968; Відлуння: Вибрані переклади. К., 1969; Арістофанів сміх. К., 1971; Зеров і Словацький. К., 1988; Феномен Миколи Лукаша. К., 1988; З творчої майстерні перекладача. К., 1992; Спогади. «Зона», 1994, № 7; Тисячоліття: Поетичний переклад України-Руси. К., 1995; Шекспір В. Гамлет, принц датський / Пер. Г.Кочура. К., 2003; «А правда цієї землі прастара…»: Листування Григорія Кочура з Інтинського заслання. «Зона», 2005, № 19.

Література

[ред. код]

Зілинський Б. Штрихи до портрета Г.Кочура. «Дукля», 1988, № 6; Іллєнко І. Григорій Кочур. В кн.: З порога смерті, вип. 1. К., 1991; Українська література в загальнослов’янському і світовому літературному контексті, т. 4. К., 1991; Кочур Григорій Порфирович (Некролог). «Урядовий кур’єр», 1994, 20 груд.; Кочур Г.П. «ЛУ», 1994, 22 груд.; Хорунжий Ю. Григорій Кочур. «Зона», 1994, № 7; Пасемко І. Як приховали нагороду Григорія Кочура. «ЛУ», 1994, 17 лют.; Стріха М. Пам’яті майстра. «Всесвіт», 1995, № 8—9; Його ж. Унікальний доробок перекладача. «ЛУ», 1995, 23 лют.; Суровцева Н. Спогади. К., 1996; Москаленко М. Переклади Григорія Кочура: Шлях до «Третього відлуння». «Сучасність», 1996, № 6; Кочур А. Вагомий доробок перекладача. «Слово і час», 1998, № 8; Савич І. «Задротовані» роки Григорія Кочура. «ЛУ», 1998, 19 листоп.; Ірпінський університет Григорія Кочура. «Дніпро», 1999, № 1/2; Василенко М. Штрихи до біографії Григорія Кочура. «Зона», 1999, № 14; Зорівчак Р. Подвижник українського перекладацтва. «Вісник Наукового товариства імені Шевченка», 1999, № 21; Коцюбинська М. Ірпінь. Кочура, 12. В кн.: Коцю-бинська М. Мої обрії, т. 2. К., 2004; Григорій Кочур і український переклад. К.—Ірпінь, 2004; Зорівчак Р. Дивосвіт Григорія Кочура. «ЛУ», 2005, 3 берез.; Хорунжий Ю.М. Григорій Кочур — патріарх всія літератури. В кн.: Хорунжий Ю.М. Мужі чину: Історичні парсуни. К., 2005; Жадько В. У пам’яті Києва: Столичний некрополь письменників. К., 2005; Літературний музей Г.П.Кочура в Ірпіні. «Музеї України», 2005, № 3; Зорівчак Р. Зеровіана Григорія Кочура. «Дзвін», 2005, № 5—6; Содомора А. Третя стріча з Григорієм Кочуром. Там само, № 12; Зорівчак Р. Він жив за кодексом честі. У вінок шани Григорія Кочура. «ЛУ», 2007, 10 трав.; Перекладний всесвіт Григорія Кочура. В кн. Знаменні дати: Календар 2008. К., 2008.

Джерела

[ред. код]

Автор: Г.П. Герасимова.; url: http://history.org.ua/?termin=Kochur_G; том: 5