Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ЛЕБЕДИН

ЛЕБЕДИН

— місто обласного підпорядкування Сумської області, райцентр. Розташов. на р. Вільшанка (прит. р. Псел, бас. Дніпра). Залізнична ст. Лебединська. Населення 27,1 тис. осіб. (2008).

Територія міста була заселена здавна, про що свідчать знайдені тут знаряддя праці і посуд бронзового віку (2 тис. до н. е.), а також рештки поселення епохи черняхівської культури (2—4 ст.). Власне Л. заснований 1654 переселенцями з Правобережної України. Від 1658 — сотенне містечко Сумського полку. Під час Північної війни 1700—1721 в листопаді—грудні 1708 у Л. знаходилася ставка рос. царя Петра І: тут провадилася підготовка до воєн. дій проти швед. короля Карла ХII і його союзника гетьмана України І.Мазепи та здійснювалася розправа над прихильниками І.Мазепи. Від 1780 — повітове місто Харків. намісництва, через рік затверджено міський герб. 1789 тут була збудована Воскресенська церква (збереглася до наших днів у дещо зміненому вигляді). Від 1797 — повітове місто Слобідсько-Української губернії, потім — Харківської губернії. На подальший розвиток міста вплинули спорудження залізниці Л.—Суми—Ворожба та відкриття залізничної ст. Лебедин (1877). 1858 побудовано Вознесенську церкву із дзвінницею, в 1890-ті рр. — Миколаївську церкву (вважається зразком «цегляного стилю»). 1881 в місті діяв гурток народовольців (див. «Народна воля»).

У січні 1918 у Л. проголошено рад владу.

Від квітня до грудня 1918 влада у місті підпорядковувалася гетьману П.Скоропадському. Влітку тут діяла Перша виставка української старовини.

У березні 1919 у місті було відкрито історико-краєзнавчий музей (нині Лебединський міський художній музей).

У квітні 1919 зайнятий військами Української Народної Республіки.

На поч. грудня 1919 у місті зному проголошено рад. владу.

Від 1923 до 1930 Л. — райцентр Сумської округи, з 1932 — у складі Харківської області, від 1939 — Сум. області.

Від 10 жовтня 1941 до 19 серпня 1943 був окупований (див. Друга світова війна). У цей час в околицях міста діяли партизанські загони під командуванням А.Карпова та А.Фролова.

1948 у місті почала працювати швейна фабрика. 1955 на базі авторемонтних майстерень створено завод поршневих кілець. 1960 почав випускати продукцію завод верстатних вузлів.

1993 Л. отримав статус міста обласного підпорядкування.

Уродженці Л.: учений-мінеролог Ф.Мойсеєнко (1754—81), історик медицини В.Джуньковський (1767—1826), нар. арт. СРСР Б.Гмиря.

Пам’ятки арх-ри: торг. ряди (17—18 ст.), Свято-Воскресенська церква (1745), Меморіал скорботи «Жертвам голодомору 1932—1933 років» (1993).

Література

ІМіС УРСР. Сумська область. К., 1973; Дудченко К.М., Тичина В.Є. Лебедин. Х., 1974; Дудченко В.Г. З історії Лебединщини. Лебедин, 1993; Кравченко В. До питання про дату заснування м. Лебедин. Суми, 1994; Лебедин: Збірник архівних документів і матеріалів. Харків, 1997; Ткаченко Б.І. Лебедин. Історичні нариси: В 2-х кн. Суми, 2000; Вечерський В. Фортифікації Сумщини. К., 2001; Сайт міста Лебедин. Web: http://www.lebedyn.info.

Джерела

• Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6: Ла-Мі. — 790 с.

Автор: О.Г. Бажан.; url: http://history.org.ua/?termin=Lebedyn_misto; том: 6