Перейти до вмісту

Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Назарук О. Т.

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

НАЗАРУК Осип Тадейович (псевдоніми та криптоніми – Андрій Банашкевич, Андрій Чекановський, Святослав, Чужинець; А., А.Б., А.Ч., Б.А., Др. Н.О., Др. О.Н., Ч.А. та ін.; 31.08.1883–31.03.1940) – журналіст, публіцист, письменник, громад. і політ. діяч. Д-р права (1912). Автор кількох тисяч статей у різних укр. і зарубіжних періодичних виданнях. Н. в м. Бучач у родині дрібного ремісника-кушніра. Закінчив правно-політ. студії й склав 3 держ. іспити (правно-істор., правно-суд., правно-політ.) в ун-тах у Львові (26 жовтня 1908; 12 лютого 1909) та Відні (9 травня 1905); д-р права (Відень, 16 липня 1912). 1912 відбув однорічну суд. практику у Відні; 25 червня 1912 – 30 серпня 1914 – адвокатську практику в адвоката Є.Петрушевича в м. Сколе. Провадив адвокатську практику у Львові від 1928. Був членом управи Союзу укр. адвокатів. Член Української радикальної партії (УРП; 1905–23), був членом її гол. управи.

6 серпня 1914 вступив до Легіону Українських січових стрільців як старший десятник. Від травня 1915 секретарював при Загальній українській раді у Відні та був кореспондентом пресових органів Союзу визволення України: «Вісник Союзу визволення України», «Ukrainische Nachrichten», був уповноваженим для збору матеріалів про УСС. З квітня 1916 – підхорунжий при 1-му полку УСС. З 1 листопада 1918 по 16 листопада 1919 – при Українській Народній Республіці, перебував на Великій Україні, займався публіцистичною працею, зокрема очолював Гол. управління преси і пропаганди (на правах окремого мін-ва) в урядах В.Чехівського та С.Остапенка (грудень 1918 – квітень 1919); у лютому–травні 1919 брав участь у редагуванні політ. час. «Народ» (Станіславів; нині м. Івано-Франківськ) – органу УРП. 6 червня 1919 очолив управу Пресового бюро при Начальній команді Української Галицької армії, відп. редактор час. УГА «Стрілець».

Із середини листопада 1919 разом з урядом Західноукраїнської Народної Республіки виїхав на еміграцію до Відня, де перебував до серпня 1922. Уповноважений у справах преси і пропаганди при уряді ЗУНР, працював у редакції його органу – «Українському прапорі» та тижневику «Воля». У жовтні 1920 – член делегації ЗУНР під час польсько-рад. переговорів у Ризі (Латвія). У серпні 1922 виїхав до Канади як надзвичайний представник уряду ЗУНР. Організовував позичку нац. оборони, очолював представництво ЗУНР в Канаді (Вінніпег). У Канаді став прихильником монархістсько-гетьман. ідеї під впливом листування з В.Липинським. 1923 переїхав до США, редагував газ. «Січ» (Чикаго) – орган укр. т-ва «Січ» гетьман. спрямування. У березні 1926 переведений до Філадельфії, був співредактором укр. катол. час. «Америка», залишаючись постійним співробітником «Січі». Активно пропагував гетьман. ідеї, став одним з ідеологів січового руху в Америці, на 6-му Всесічовому з’їзді в Детройті (липень 1927) зробив програмну доповідь «Сучасне положення українців в Америці».

Наприкінці липня 1927 виїхав до Європи. Після повернення до Львова приєднався до Укр. християн. (з 1939 – катол.) орг-ції (УХО). З 1 січня 1928 до серпня 1939 – гол. редактор час. УХО «Нова Зоря». Один із чільних діячів утвореної 1930 Укр. катол. нар. партії (з 1932 – Укр. нар. обнова). Був помітною особою політичного життя Галичини 1920–30-х рр. Один із засновників 1931 укр. катол. освіт. т-ва «Скала», що організовувало за дорученням єпископа Г.Хомишина читальні у Станіславівській єпархії УГКЦ. 1937–39 – член Укр. координаційного к-ту (представник єпископа Г.Хомишина). Наприкінці 1938 відкрив у Львові власну адвокатську канцелярію.

Після здобуття Львова РСЧА 2 жовтня 1939 виїхав до Варшави, на поч. 1940 – до Кракова.

П. у м. Краків.

Твори

[ред. код]

Слідами Українських січових стрільців. Львів, 1916; Як писати мемуари: Пояснення і практичні вказівки. Кам’янець, 1919 (у співавт.); Рік на Великій Україні: Конспект споминів з української революції. Відень, 1920; До історії революційного часу на Україні: Українські політичні партії, їх союзи і теорії. Вінніпег, 1924; Греко-католицька церква і українська ліберальна інтелігенція. Львів, 1929; Галицька делегація в Ризі, 1920: Спомини учасника. Львів, 1930; Роксоляна – жінка халіфа й падишаха Сулеймана Великого, Завойовника і Законодавця. Львів, 1930 (2-ге вид. К., 1990); Венеція. Львів, 1934; На Спокійнім океані: Вражіння і думки з дороги. Львів, 1934; Націоналізм Донцова й інші мишуґізми. Львів, 1934; Галичина й Велика Україна: Трактат, присвячений українським жінкам і військовим. Львів, 1936; Ерема кай аноніма. Львів, 1936; Листи Осипа Назарука до Вячеслава Липинського. В кн.: Вячеслав Липинський. Твори. Архів. Студії. – Архів, т. 7. Філадельфія, Пенсильванія, 1976; Зі Львова до Варшави: Утеча перед совітами в памятних днях 2–13 жовтня 1939 р. Львів, 1995; Ucieczka ze Lwowa do Warszawy: Wspomnienia ukrainskiego konserwatysty z pierwszej polowy pazdziernika 1939 roku. Przemysl, 1999.

Література

[ред. код]
  • Лозинський М. Галичина в рр. 1918–1920. Відень, 1922; Нью-Йорк, 1970;
  • Кедрин І. Життя–події–люди: Спомини і коментарі. Нью-Йорк, 1976;
  • Лисяк-Рудницький І. Назарук і Липинський: Історія їхньої дружби та конфлікту. В кн.: Вячеслав Липинський. Твори. Архів. Студії. – Архів, т. 7: Листи Осипа Назарука до Вячеслава Липинського. Філадельфія, Пенсильванія, 1976;
  • Сеник Я. Назарук Осип Тадейович. В кн.: Українська журналістика в іменах, вип. 3. Львів, 1996;
  • Швагуляк М.М.Осип Назарук – журналіст, публіцист, редактор. В кн.: Теоретичні та організаційні проблеми формування репертуару української книги та періодики. Львів, 1996; Мілена Рудницька: Статті. Листи. Документи. Львів, 1998;
  • Дядюк М. Комісія старої історії України НТШ у Львові: За матеріалами записників Осипа Назарука, 1935–1936 рр. В кн.: Україна: Культурна спадщина, національна свідомість, державність: Збірник наукових праць, вип. 8: Іван Крип’якевич у родинній традиції, науці, суспільстві. Львів, 2001;
  • ЇЇ ж. В. Липинський на сторінках щоденника й у листах Осипа Назарука. «Молода нація», 2002, № 4 (25);
  • Її ж. Осип Назарук – мемуарист. В кн.: До джерел: Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя, т. 2. К.–Львів, 2004;
  • Рубльов О.С.Західноукраїнська інтелігенція у загальнонаціональних політичних та культурних процесах (1914–1939). К., 2004;
  • Бурачок Л. Осип Назарук. В кн.: Західно-Українська Народна Республіка: 1918–1923: Уряди. Постаті. Львів, 2009.

Джерела

[ред. код]

Автор: О.С. Рубльов.; url: http://history.org.ua/?termin=Nazaruk_O; том: 7

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія_історії_України/Статті/Назарук_О._Т.&oldid=36339104