Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Новгород-Сіверський гурток

НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ ГУРТОК — група укр. діячів патріотично-автономістського спрямування. Існувала на теренах Новгород-Сіверщини у 70—90-х рр. 18 ст. Однією з найважливіших соціокульт. передумов виникнення Н.-С.г. стало створення Новгород-Сіверського намісництва з центром у м. Новгород-Сіверський, що перетворило колишнє сотенне містечко на важливий осередок укр. громад. та культ. життя кінця 18 ст., зокрема, зумовило концентрацію в одному місці багатьох патріотів-автономістів, які служили там на різних посадах у місц. установах або мешкали. Крім того, учасники Н.-С.г. були пов’язані між собою родинними, службовими та особистими зв’язками. Багатьох з них об’єднувало навчання в Києво-Могилянській академії (Варлаам Шишацький, М.Значко-Яворський, П.Коропчевський, О.Лобисевич, Г.Полетика та ін.). Припускають, що до Н.-С.г. належали чи були пов’язані з ним Варлаам Шишацький, А.Гудович, Г.Долинський, М.Значко-Яворський, Т.Калинський, В.Капніст, П.Коропчевський, О.Лобисевич, ММиклашевський, Г.Полетика (Политика), А.Рачинський, Ф.Туманський, І.Халанський, А.Худорба, С.Ширай та ін. Кілька учасників Н.-С.г. (В.Капніст, О.Лобисевич, Г.Полетика, Ф.Туманський та ін.) певний час мешкали чи служили в Санкт-Петербурзі, а також мали розгалужені зв’язки з петерб. українцями, які перебували на рос. імперській службі. Інтелектуальна основа поглядів учасників Н.-С.г. спиралася на апологію традицій старої Гетьманщини. У політ. площині представники Н.-С.г. обстоювали ідеї широкої автономії України в Російській імперії, переважно в культурницькому, церк. та адм.-тер. плані, але не виключали й виходу укр. земель з її складу, спираючись на іноз. підтримку (Берлінська місія В.Капніста 1791 — вірогідно за дорученням новгород-сіверських автономістів, зносини з революц. Францією та ін.). Вони також боролися за визнання дворянських прав за  козацько-старшинськими та шляхетськими родами в імперській становій ієрархії, зокрема, пропагували тезу про споконвічність укр. шляхетської верстви, що вища за рос. дворянство, та ін. В ідеологічному сенсі політ. концепція Н.-С.г. зорієнтована ретроспективно на традиції та інститути Гетьманщини, зокрема, простежується схильність до ідеалізації нац. історії: акцентування уваги на славетному й героїчному козац. минулому, військ. доблесті та звитязі, підкреслюються переваги, які здобула Москва з приєднанням укр. земель, тощо. Учасники Н.-С.г. дотримувалися думки, що гетьман є голова д-ви і суверен, козацька старшина прирівнюється як мінімум до рос. офіцерства, а іноді — й до боярства (Т.Калинський). У середовищі Н.-С.г. поширювалися ідеї про рівноправність міждерж. союзів з Польщею та Росією, прагнення продемонструвати порушення Москвою козац. прав і свобод тощо. Певний вплив на погляди учасників Н.-С.г. справили ідеї амер. та франц. революцій кінця 18 ст., хоча в цілому вони шукали політ. компромісу з   рос. урядом у культурно-освіт.  площині. Сфера діяльності Н.-С.г. здебільшого обмежувалася культурно-просвітницькими, освітніми (проєкти заснування

ун-ту І.Халанського, створення «Академічного зібрання» і книгарні Ф.Туманського у Глухові та ін.) і пропагандистськими акціями (поширення т. зв. промов І.Мазепи та П.Полуботка), а також реформістсько-адм. ініціативами й намірами (козац. проєкт В.Капніста 1788 про створення укр. карабінерських полків, плани Сави Пальмовського, Варлаама Шишацького про автокефалію Українсько-Білорус. правосл. церкви у Речі Посполитій та ін.). Мали місце також контакти представників Н.-С.г. з іноземцями, зокрема, вони надавали матеріали для праць Н.-Г.Леклерка, Й.-Б.Шерера та ін. Укр. діячі, які належали до Н.-С.г., активно займалися збиранням матеріалів та документів до історії, етнографії, госп-ва і статистики України-Гетьманщини 17—18 ст., а почасти їх виданням. Частина із зібраних матеріалів була використана в працях Я.М.Марковича «Записки о Малороссии» (1798), Г.Полетики «Записка, как Малая Россия во время владения польского разделена была и о образе ее управления», «Запись, что Малая Россия не завоевана, а присоединилась добровольно к России» та «Историческое известие, на каком основании Малая Россия была под Республикой польскою и на каких договорах поддалась Российскому государству без нарушения прав и вольностей», А.Пригари «Особое или топографическое описание города губернского Новгорода-Северского» (1786—87) та ін. Вважають, що імовірний автор «Історії Русів» належав або принаймні був пов’язаний з Н.-С.г. (О.Оглоблин). Окрім того, учасники

Н.-С.г. працювали й на теренах укр. мовознавства, літератури, музики та мист-ва («Вергилиевы пастухи…» О.Лобисевича, «Грамматика малороссийского наречия» О.Павловського, муз. твори А.Рачинського, словник «Изъяснение малороссийских речений в предшедших листах» Ф.Туманського (1793) та ін.). У цих творах простежуються патріотичні мотиви, підкреслення нац. самобутності укр. земель, а також впливи просвітницького раціоналізму. Учасники Н.-С.г. підтримували дружні стосунки з багатьма впливовими рос. сановниками, в т. ч. з генерал-фельдмаршалом П.Румянцевим-Задунайським, який був наближений до вел. кн. (пізніше — імп. Павла I) Павла Петровича. Вивчення Н.-С.г. започаткував О.Оглоблин, хоча М.Возняк та М.Грушевський ще раніше висловлювали думку, що певні постаті (О.Лобисевич) з новгород-сіверського середовища кінця 18 ст. належали до укр. гуртка в Лівобережній Україні. Діяльність деяких новгород-сіверських діячів студіювалася і раніше, але не розглядалася систематично в контексті побутування тодішніх укр. автономістів. Патріотично-автономістські традиції Н.-С.г. справили на поч. 19 ст. помітний вплив на багатьох тогочасних діячів як на теренах Новгород-Сіверщини, так і Лівобереж. України, зокрема на Малоросійське таємне товариство 1821.

Література

• Ohloblyn O. Ukrainian Autonomists of the 1780’s and 1790’s and Count P.A. Rumyantsev-Zadunaysky. «The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S.» (New York), 1958, vol. 6, no. 3/4;
• Шевельов Ю. Граматика, що належить до історії літератури («Граматика малоросійського наріччя» Павловського та її автор). «Слово» (Нью-Йорк), 1964, зб. 2;
• Оглоблин О. Опанас Лобисевич (1732—1805). Мюнхен, 1966;
• Його ж. Берлінська місія Капніста 1791 року: історіографія і методологія. «Український історик», 1974, № 1/3;
• Kohut Z. A gentry democracy within an autocracy: the politics of Hryhorii Poletyka (1723—1784). «Harvard Ukrainian Studies», 1980, vol. 3/4;
• Дашкевич Я.Р. Берлін, квітень 1791 р.: Місія В.В. Капніста: її передісторія та історія. «Український археографічний щорічник: Нова серія» (К.), 1992, вип. 1, т. 4;
• Хорунжий Ю. Злет і заземлення Григорія Полетики. К., 1994;
• Федірко А.М. Діяльність Новгород-Сіверського патріотичного гуртка автономістів по піднесенню національної самосвідомості українського народу. В кн.: Сіверщина в долі істориків та в історичних дослідженнях. К., 1996;
• Литвинова Т.Ф. Козацька проблематика у боротьбі Г.Полетики за українські історичні права. В кн.: Запорозьке козацтво в пам’ятках історії та культури. Запоріжжя, 1997;
• Ільїн О. Невдачливий Федір Туманський. «Пам’ять століть», 1998, № 5;
• Федірко А.М. Патріотична освічена еліта Новгород-Сіверького на рубежі XVIII—XIX ст. «УІЖ», 1998, № 2;
• Воїнов С. Новгород-Сіверський: Нариси історії. Чернігів, 1999;
• Коваленко О. Андрій Пригара та його «Особое или топографическое описание города губернского Новгорода-Северского». В кн.: Осягнення історії: Збірник наукових праць на пошану професора М.П. Ковальського з нагоди 70-річчя. Острог—Нью-Йорк, 1999;
• Коваленко О. Невідома сторінка наукової діяльності Федора Туманського. «Сіверянський літопис», 2000, № 5;
• Оглоблин-Мезько О. Люди Старої України та інші праці. Острог—Нью-Йорк, 2000.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7.

Автор: О.В. Ясь.; url: http://history.org.ua/?termin=Novhorod_hurtok; том: 7