Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/Новицький О. П.

НОВИЦЬКИЙ Олекса Петрович (19(07).04.1862—24.09.1934) — історик мист-ва, пам’яткознавець та пам’яткоохоронець, музейник і громад. діяч. Дійсний член ВУАН з 1922. Н. в м. Симбірськ. Належав до старовинного козац. роду, започаткованого полковником І.Ф.Новицьким (див. Новицькі). Закінчив фізико-мат. ф-т Моск. ун-ту (1887). Займав посаду пом. бібліотекаря в Істор. музеї та бібліотекаря Моск. уч-ща живопису, скульптури і арх-ри. Був членом Московських археологічного, нумізматичного, архітектурного та художнього т-в. Видавав ж. «Русский художественный архив» (1892—94). Обирався делегатом на 14-й та 15-й Археологічні з’їзди. 1909 став членом Чернігівської губернської вченої архівної комісії та Українського наукового товариства, 1914 — Наукового товариства імені Шевченка. Брав активну участь у діяльності укр. громади (див. Громади) в Москві, укр. секції

Т-ва слов’ян. к-ри, організував її наук. підсекцію, а також 2 шевченківські виставки 1911. За дорученням ген. секретарства освіт. справ Української Центральної Ради складав реєстр укр. архів. та мистецьких пам’яток у Москві. 1918—22 в Криму завідував Феодосійською фундаментальною

б-кою, працював у Таврійському ун-ті та Феодосійському ін-ті нар. освіти. З 1922 — у Києві, де займав низку керівних посад у ВУАН (член управи, в. о. неодмінного секретаря, секретар 1-го відділу) та Археол. ін-ті.

Реорганізував і очолив Всеукр. археол. к-т (1924—33). Керував Секцією, Кафедрою та Кабінетом укр. мист-ва ВУАН, був дир. Музею українських діячів науки та мистецтва і Укр. театрального музею. Ініціював відновлення та був головою Софійської комісії ВУАН (1923—33). Досліджував Шевченкову мистецьку спадщину, історію укр. і рос. мист-ва. Підготував академічний том, що містив мистецьку спадщину Т.Шевченка.

Твори

Художественная галерея Московского Публичного и Румянцевского Музея. М., 1889; Краткий исторический обзор картинной галереи П.М. Третьякова. М., 1893; Опыт полной биографии А.А. Иванова. С атласом. М., 1895; Передвижники и их влияние на русское искусство. М., 1897; История русского искусства, т. 1—2. М., 1902—1905; Граф Ф.П. Толстой. К., 1912.; Тарас Шевченко як маляр. Львів—М., 1914; Тарас Шевченко. К., 1930; До питання про походження дерев’яної української архітектури.  Ювілейний збірник на пошану академіка Д.Г. Багалія, ч. 3. К., 1927; Здобутки українського мистецтвознавства та археології за десятиріччя після Жовтневої Революції. «Пролетарська правда», 1927, № 255, 6 листопада.

Література

• Тарахан-Береза З.П. Олекса Новицький — дослідник і популяризатор творчості Тараса Шевченка. «Образотворче мистецтво», 1987, № 5; З життя академічних кіл Києва 20-х рр. (за листами з архіву академіка О.П. Новицького). «Хроніка», 2000, 1997, №  17—18;
• Бонь О. Академік О.П. Новицький і музей Українських діячів науки та мистецтва. «Київська старовина», 1999, № 6;
• Його ж. О.П. Новицький і діяльність української громади в Москві. В кн.: Історія України. Маловідомі імена, події, факти, вип. 2. К., 1997;
• Його ж. Олекса Новицький та Михайло Грушевський: до історії взаємин. В кн.: Історія України. Маловідомі імена, події, факти. К., 2003, вип. 20—21;
• Його ж. Академік Олекса Петрович Новицький: наукова та громадська діяльність. К., 2004;
• Його ж. «…Методологія в мене не відповідає сучасним вимогам, зато мої знання їм необхідні». «Сумська старовина», 2007, ХХI—ХХII;
• Його ж. Зусилля академічної громадськості по перевезенню в Україну колекцій П.П. Потоцького та В.О. Щавинського в 1920-х роках. «Сумська старовина»,  2008, ХХIV.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7.

Автор: О.І. Бонь.; url: http://history.org.ua/?termin=Novytskyj_O; том: 7