Вілейський повіт
Зовнішній вигляд
Вілейський повіт | ||||
Герб повіту | ||||
Губернія | Віленська губернія | |||
---|---|---|---|---|
Центр | Вілейка | |||
Створений | 1793 | |||
Площа | 442 965 (4839.4 км²) (1886) | |||
Населення | 208 013 осіб (1897) | |||
Густота | 43 осіб / км² | |||
Найбільші міста | Радошковичі |
Вілейський повіт (біл. Вілейскі павет) — адміністративно-територіальна одиниця Мінської губернії та Віленської губернії. Адміністративний центр — місто Вілейка.
- Утворений у 1793 році у складі Мінської губернії на території, що відійшла до складу Російської імперії після третього поділу Речі Посполитої.
- 1795 року Мінську губернію перетворено на Мінське намісництво.
- 1796 року Мінське намісництво знов перетворено на губернію.
- 1843 року передано до складу Віленської губернії.
- 1920 року відійшов до складу Польщі.
За даними перепису 1897 року в повіті проживало 208,0 тис. мешканців.
У тому числі білоруси — 86,9%; євреї — 9,5%; поляки — 2,5%. У повітовому місті Вілейка проживало 3 560 мешканців, в заштатному місті Радошковичі — 2 615[1].
Станом на 1886 рік налічував 161 сільську громаду, 1279 поселень у 27 волостях. Населення — 136 257 осіб (68927 чоловічої статі та 67330 — жіночої), 11 205 дворових господарств[2].
Площа, десятин | У тому числі орної, десятин | |
---|---|---|
Сільських громад | 189481 | 108570 |
Приватної власності | 210766 | 76793 |
Казенної власності | 38575 | 169 |
Іншої власності | 4143 | 1931 |
Загалом | 442965 | 161832 |
Волосний поділ станом на 1886 рік:
№ | Назва | Центр | Населення | Кількість дворів | Площа, десятин | Площа орної землі, десятин |
Кількість поселень (сільських громад) |
---|---|---|---|---|---|---|---|
1 | Будславська | ? | 4025 | 322 | 11851 | 3809 | 30 (7) |
2 | Вілейська | ? | 5908 | 507 | 13797 | 4284 | 60 (7) |
3 | Волковацька | ? | 4574 | 533 | 12072 | 4887 | 58 (4) |
4 | В'язинська | ? | 6024 | 575 | 19182 | 7124 | 57 (6) |
5 | Гермашинська | ? | 2795 | 291 | 8442 | 4934 | 41 (4) |
6 | Городоцька | ? | 4123 | 337 | 9006 | 5267 | 53 (5) |
7 | Долгинівська | ? | 6917 | 435 | 18320 | 6369 | 39 (8) |
8 | Дуніловицька | ? | 3549 | 236 | 10968 | 3899 | 23 (6) |
9 | Жоснянська | ? | 4448 | 313 | 11120 | 5549 | 25 (6) |
10 | Іжська | ? | 8184 | 213 | 23661 | 11355 | 21 (4) |
11 | Княгининська | ? | 6051 | 473 | 17696 | 9553 | 55 (10) |
12 | Красносільська | ? | 5260 | 548 | 20421 | 6788 | 68 (6) |
13 | Крайська | ? | 6519 | 402 | 26014 | 14026 | 48 (7) |
14 | Кривицька | ? | 4459 | 338 | 16614 | 4762 | 44 (11) |
15 | Куренецька | ? | 5148 | 336 | 20908 | 7294 | 39 (6) |
16 | Лебедаська | ? | 5556 | 362 | 9161 | 4205 | 37 (4) |
17 | Лучайська | ? | 4537 | 337 | 12714 | 5419 | 37 (4) |
18 | Маньковицька | ? | 6673 | 615 | 22294 | 7737 | 86 (8) |
19 | Молодечнянська | Молодечно | 4153 | 469 | 8621 | 3967 | 40 (5) |
20 | Мядельська | ? | 7297 | 980 | 43641 | 11683 | 97 (6) |
21 | Норицька | ? | 2895 | 231 | 8864 | 3429 | 25 (3) |
22 | Парафіянівська | ? | 4085 | 313 | 14197 | 5077 | 37 (7) |
23 | Порплицька | ? | 2433 | 192 | 9236 | 2585 | 20 (5) |
24 | Рабунська | ? | 4239 | 398 | 20628 | 5732 | 34 (5) |
25 | Радошковицька | ? | 5359 | 577 | 16692 | 7307 | 65 (6) |
26 | Сицька | ? | 5324 | 349 | 17180 | 6051 | 36 (5) |
27 | Хотенчицька | ? | 6879 | 520 | 34276 | 7470 | 110 (6) |
Станом на 1913 рік у повіті було 25 волостей [3].
- ↑ Демоскоп Weekly - Додаток. Довідник статистичних показників (рос.). Архів оригіналу за 3 листопада 2013. Процитовано 10 серпня 2011.
- ↑ рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ V. Губерніи Литовской и Бѣлорусской областей. СанктПетербургъ. 1886. — XII + 259 с.
- ↑ рос. дореф. Волостныя, станичныя, сельскія, гминныя правленія и управленія, а также полицейскіе станы всей Россіи съ обозначеніем мѣста ихъ нахожденія. Кіевъ. Изд-во Т-ва Л. М. Фишъ, 1913
- Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
- рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ V. Губерніи Литовской и Бѣлорусской областей. СанктПетербургъ. 1886. — XII + 259 с.
Це незавершена стаття з історії Литви. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Це незавершена стаття з географії Литви. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |