Віленська округа (ІІ Річ Посполита)
| Okręg wileński | |
|---|---|
|
Віленська округа | |
|
| |
 (виділена червоним) | |
| Положення округи у межах Цивільного управління східних земель (виділена червоним) | |
| Округа | |
| Адм. центр | Вільно |
| Країна | .svg){kind=small} II Польська Республіка
|
| Регіон | Східні креси |
| Керівна структура | Цивільне управління східних земель |
| Повіти | 10 (1 міський) |
| Населення | |
| - повне | 1 633 504 душі[1] |
| - густота | 33,7 |
| Площа | |
| - повна | 48 466 км² |
| Створене | 7 червня 1919 |
| Скасоване | 1920 |
| - раніше відомий як | Віленська губернія |
| Комісар[2] | Конрад Недзялковський |
Віленська округа (пол. okręg wileński) — адміністративний округ, утворений 7 червня 1919[3] у складі Цивільного управління східних земель (ЦУСЗ), де існував до вересня 1920 року, після чого[4] входив до Тимчасового управління прифронтових і етапних територій до грудня 1920 року.[5]
Округу створено 7 червня 1919 р. із земель, завойованих Польщею у Литовсько-Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки[3] внаслідок радянсько-польської війни. Спочатку до округи ввійшли Віленський, Троцький повіт, Ошмянський, Свенцянський, Лідський, Гродненський та Новогрудський повіти.
1 серпня 1919 р. з частини Новогрудського повіту утворено Барановицький повіт, що увійшов до Берестейського округу.[6]
31 жовтня 1919 р. до округи приєднано Браславський повіт[7].
6 листопада 1919 р. до складу округи передано Дісненський (із тимчасовим осідком у Глибокому)[8].
20 грудня 1920 р. цивільну адміністрацію було розпущено, а округу поділено між Новогрудським округом Другої Польської Республіки та Литвою.[5]
За даними перепису, у грудні 1919 р. в окрузі проживали 1 633 504 людини. Її найбільшими містами були: Вільно (128 954 жителі), Гродно (28 165 мешканців) і Ліда (11 365 жителів). На території округи існували ще 23 497 населених пунктів, із яких 3 налічували 5-10 тис. мешканців, а 48 — 1-5 тис. душ[1].
У Віленській окрузі у 1919/1920 навчальному році діяли 923 народні школи, 26 середніх шкіл, 13 професійно-технічних училищ, 4 учительські семінарії та 56 курсів. Загалом у них навчалося 80 481 учень і працювали 2173 викладачі. У березні 1920 року існувало 859 шкіл із навчанням польською мовою і 968 шкіл із навчанням іншими мовами[9].
| Повіт | Пл. км² | Жителів, тис. | Повітовий центр | Жителів | |||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Віленська округа | |||||||
| Браславський ² | 2590 | 82.513 | 
|
Браслав | 1.235 | ||
| Дісненський ³ | 5779 | 193.263 | 
|
Глибоке | ? | ||
| Гродненський | 4264 | 127.252 | 
|
Гродно | 28.165 | ||
| Лідський | 5605 | 186.060 | 
|
Ліда | 11.365 | ||
| Новогрудський 4 | 2445 | 95.907 | 
|
Новогрудок | 5.096 | ||
| Ошмянський | 6885 | 189.390 | _(1845).png){kind=small}
|
Ошмяни | 3.442 | ||
| Свенцянський | 4826 | 139.692 | 
|
Свенцяни | 3.900 | ||
| Троцький | 4160 | 92.831 | _CoA.svg){kind=small}
|
Троки | 1.886 | ||
| Вілейський¹ | 6185 | 213.424 | 
|
Вілейка | 5.893 | ||
| Віленський | 5727 | 313.172 | 
|
Вільно | 128.954 | ||
| Вільно місто | ? | 128.954 |
|
Вільно | 128.954 | ||
| ¹ Приєднаний у проміжку з липня по вересень 1919 року.
| |||||||
| ² Приєднаний 31 жовтня 1919 р. (Dz. Urz. ZCZW z 1919 r. Nr 25, poz. 257).
| |||||||
| ³ Приєднаний 6 листопада 1919 р. (Dz. Urz. ZCZW z 1919 r. Nr 26, poz. 275) | |||||||
| 4 1 серпня 1919 р. з частини Новогрудського повіту утворено Барановицький повіт Берестейського округу[6] | |||||||
- ↑ а б I. Tablice ogólne. W: Zeszyt VII. Spis ludności na terenach administrowanych przez Zarząd Cywilny Ziem Wschodnich (грудень 1919). Львів – Варшава: Książnica Polska T-wa Naucz. Szkół Wyższych, 1920, s. 25, seria: Prace geograficzne wydawane przez Eugenjusza Romera. (пол.)
- ↑ Формування органів польської державної адміністрації на Волині (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 грудня 2018. Процитовано 24 грудня 2021.
- ↑ а б Dz. Urz. ZCZW z 1919 r. Nr 5, poz. 41 (пол.)
- ↑ Dziennik Rozkazów z 1920 r. Nr 35, poz. 753. Архів оригіналу за 26 червня 2021. Процитовано 24 грудня 2021.
- ↑ а б Dz.U. z 1920 r. nr 115, poz. 762. Архів оригіналу за 14 листопада 2021. Процитовано 24 грудня 2021.
- ↑ а б Dz. Urz. ZCZW z 1919 r. Nr 19, poz. 172
- ↑ Dz. Urz. ZCZW z 1919 r. Nr 25, poz. 257
- ↑ Dz. Urz. ZCZW z 1919 r. Nr 26, poz. 275
- ↑ Joanna Gierowska-Kałłaur: Rozdział VII. Szkolnictwo na ziemiach podległych Zarządowi Cywilnemu Ziem Wschodnich. W: Joanna Gierowska-Kałłaur: Zarząd Cywilny Ziem Wschodnich (19 lutego 1919 – 9 września 1920). Wyd. 1. Warszawa: Wydawnictwo Neriton, Instytut Historii im. Tadeusza Manteuffla Polskiej Akademii Nauk, 2003, s. 242. ISBN 83-88973-60-6. [] помилка: {{lang}}: немає тексту (допомога)
- Zeszyt VII. Spis ludności na terenach administrowanych przez Zarząd Cywilny Ziem Wschodnich (grudzień 1919). Lwów – Warszawa: Książnica Polska T-wa Naucz. Szkół Wyższych, 1920, s. 50, seria: Prace geograficzne wydawane przez Eugenjusza Romera.
- Joanna Gierowska-Kałłaur: Zarząd Cywilny Ziem Wschodnich (19 lutego 1919 – 9 września 1920). Wyd. 1. Warszawa: Wydawnictwo Neriton, Instytut Historii PAN, 2003, s. 447. ISBN 83-88973-60-6.