Перейти до вмісту

Вільгельм Гензель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вільгельм Гензель
нім. Wilhelm Hensel
Народження6 липня 1794(1794-07-06)[1][2][…]
Треббін, Тельтов-Флемінг, Бранденбург, Німеччина
Смерть26 листопада 1861(1861-11-26)[1][2][…] (67 років)
 Берлін, Королівство Пруссія[5]
ПохованняЦвинтарі біля Галльських ворітd
Країна Королівство Пруссія
Жанрпортрет
НавчанняБерлінська академія мистецтв
Діяльністьхудожник
Напрямокромантизм
БатькоJohann Jacob Ludwig Henseld
У шлюбі зМендельсон Фанні[6]
ДітиSebastian Henseld
Брати, сестриLuise Henseld
Роботи в колекціїМузей мистецтв Філадельфії
CMNS: Вільгельм Гензель у Вікісховищі

Вільгельм Гензель (нім. Wilhelm Hensel; 6 липня 1794, Треббін — 26 листопада 1861, Берлін) — німецький художник-портретист.

Біографія

[ред. | ред. код]

Вільгельм Гензель народився в сім'ї пастора. Молодша сестра Вільгельм Луїза Марія була успішною письменницею. У 1809 році у віці 15 років Гензель приступив до занять в Берлінській архітектурній академії, але перервав навчання після кількох семестрів. У 1811 році перевівся в Берлінську академію мистецтв. Його викладач анатомії і перспективи Фріш посприяв Гензелевій участі у щорічній виставці в академії в наступному році, де робота Гензеля отримала схвалення критиків та нагороду журі.

Навчання Гензеля було перервано наполеонівськими війнами. У 1813 році він записався добровольцем до армії. До 1815 він брав участь у бойових діях, в тому числі в битві при Бауцені та в Битві народів під Лейпцигом і отримав кілька поранень. У 1813 і 1815 році Гензель входив з армією в Париж і був присутній при підписанні Другого Паризького миру. Час в Парижі Гензель використовував для відвідування музеїв і вивчення об'єктів, що в них знаходилися.

Портрет майбутньої дружини художника Фанні Мендельсон

Повернувшись до Берліна, Гензель отримав визнання як художник-портретист і незабаром став бувати при дворі. У 1821 році він брав участь в підготовці до святкування з нагоди візиту царя Олександра I. Натхненний віршем Томаса Мора «Лалла Рук», Гензель створив живі картини з дійовими особами з числа запрошених гостей. На знак подяки за успішну постановку прусський король Фрідріх Вільгельм III призначив художнику велику стипендію на подорожі, що дозволило Гензелеві проживати в Римі в 1823—1828 роках. У вічному місті Гензель вивчав творчість античних майстрів і виявив велику цікавість до сучасного мистецтва. Гензель створив кілька копій творінь Рафаеля.

Восени 1828 року Гензель повернувся до Німеччини і влаштувався вільним художником в Берліні. Він отримував замовлення від королівського двору, наприклад, з Генріхом Делінгом, Вільгельмом фон Шадовим та Крістіаном Фрідріхом Тіком він брав участь в оформленні залів берлінського драматичного театру.

У 1829 року Гензель одружився з Фанні Мендельсон-Бартольді, донькою банкіра Абрахама Мендельсона-Бартольді й сестрою композитора Фелікса Мендельсона-Бартольді. У подружжя народився син Людвіг Фелікс Себастьян. Гензель брав активну участь в культурному житті Берліна. На зустрічах в юриста Юліуса Едварда Гітцига він познайомився з письменниками Адельбертом фон Шаміссо, Гельміною фон Шезі, Гофманом, Ернстом фон Гоувальдом, Фрідріхом де ла Моттом Фуке і піаністом-композитором Людвігом Бергером. В гостях у Фрідріха Августа фон Штегемана він зустрічався з Клеменсом Брентано, Фердинандом фон Бюловим, братами Ернстом Людвігом і Людвігом Фрідріхом Леопольдом фон Герлахом, Амалієм фон Гельвігом, Максом фон Шенкедорфом і Вільгельмом Мюллером. У салоні сім'ї Штегемана Гензель бував ще з 1815 року та подружився з донькою Штегемана Гедвігою, яка згодом також прославилася в Берліні як господиня літературного салону.

У 1829 році Гензель отримав звання художника королівського двору і був обраний до правління академії мистецтв.

Його онуком був математик Курт Гензель (1861—1941).

Література

[ред. | ред. код]
  • Rudolf Elvers, Hans-Günter Klein (Hrsg.): Die Mendelssohns in Berlin. Eine Familie und ihre Stadt. Reichert-Verlag, Wiesbaden 1983, ISBN 3-88226-185-4 (eine Ausstellung des Mendelssohn-Archivs der Staatsbibliothek PK 1984, mit einem Stammbaum der männlichen Linien bis in die siebente Generation).
  • Fanny Hensel (Autorin), Hans-Günter Klein (Hrsg.): Briefe aus Rom an ihre Familie in Berlin 1839/40. Reichert-Verlag, Wiesbaden 2002 ISBN 3-89500-324-7.
  • Fanny Hensel (Autorin), Hans-Günter Klein (Hrsg.): Briefe aus Venedig und Neapel an ihre Familie in Berlin 1839/40. Reichert-Verlag, Wiesbaden 2004, ISBN 3-89500-387-5.
  • Fanny Hensel (Autorin), Hans-Günter Klein (Hrsg.), Rudolf Elvers (Hrsg.): Tagebücher. Breitkopf & Härtel, Wiesbaden 2002 ISBN 3-7651-0369-1.
  • Sebastian Hensel: Die Familie Mendelssohn 1729-1847. Nach Briefen und Tagebüchern. Insel-Verlag, Frankfurt / M. 1995 року, ISBN 3-458-33371-1 (Nachdr. D. Ausg. Berlin 1908).
  • Hans-Günter Klein (Hrsg.): O glückliche, reiche einzige Tage. Fanny und Wilhelm Hensels italienische Reise. Mit dem Faksimile der Bildseiten aus dem «Reise-Album 1839-1840». Reichert, Wiesbaden 2006, ISBN 3-89500-482-0.
  • Cécile Lowenthal-Hensel: Europa im Porträt. Zeichnungen von Wilhelm Hensel (1794-1861). Mann Verlag, Berlin 2005, ISBN 3-7861-1994-5 (2 Bde.)
  • Cécile Lowenthal-Hensel, Rudolf Elvers, Hans-Günter Klein und Christoph Schulte (Hrsg.): Mendelssohn-Studien. Beiträge zur neueren Kulturgeschichte. Wehrhahn, Hannover 1972 ff.
  • Cécile Lowenthal-Hensel, Jutta Arnold: Wilhelm Hensel, Maler und Porträtist 1794-1861. Ein Beitrag zur Kulturgeschichte des 19. Jahrhunderts. Mann Verlag, Berlin 2004, ISBN 3-7861-1995-3.
  • Rainer Leptihn, Wilhelm Hensel und Fanny Hensel, biografischer Essay in «Die schöne Müllerin — ein Liederspiel der Romantik», Pasticcio-Verlag, Gauting 2009

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Wessely, R. Eitner Hensel, Wilhelm und Fanny // Allgemeine Deutsche Biographie — L: 1880. — Vol. 12. — S. 3–6.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Wilhelm Hensel
  4. ↑ Wilhelm Hensel — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  5. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118549316 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  6. ↑ Г. Риман Гензель // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 1. — С. 333.

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вильгельм Гензель

Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Вільгельм_Гензель