Перейти до вмісту

Вільгельм IV Оранський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вільгельм IV Оранський
нід. Willem IV van Oranje-Nassau
Народився1 вересня 1711(1711-09-01)[1][2][…]
Леуварден
Помер22 жовтня 1751(1751-10-22)[1][2][…] (40 років)
Гейс-тен-Бос, Гаага, Республіка Об’єднаних провінцій Нідерландів
ПохованняНова церква
Країна Республіка Об’єднаних провінцій Нідерландів
Діяльністьполітик
Alma materУніверситет Франекера
Знання мовнідерландська[4]
ЧленствоЛондонське королівське товариство[5]
ТитулПринц Оранський
Військове званнягенерал
РідОранська династія
БатькоЙоган Віллем Фрізо
МатиМарія Луїза Гессен-Кассельська (1688—1765)
Брати, сестриАмалія Нассау-Діц
У шлюбі зАнна Ганноверська
ДітиКароліна Оранж-Нассауська, Вільгельм V Оранський[6], NN[d][7], N-донькаd[7], N2-донькаd[7] і Ганна[d][7]
Автограф
Нагороди

Вільгельм (Віллем) IV Оранський (нід. Willem IV van Oranje-Nassau; 1 вересня 1711 — 22 жовтня 1751) — 1-й генеральний штатгальтер Республіки Сполучених Провінцій у 1747—1751 роках.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з Оранської династії, гілки Нассау-Діц. Син Йоганна Вільгельма Фризо Оранського, штатгальтера Фризландії і Гронінгену, та Марії Луїзи Гессен-Кассельської. Народився 1711 року в Леувардені через 6 тижнів після загибелі батька. Отримав титули останнього. Регентшею стала мати Вільгельма. 1717 року падіння з коня призвело до травмування спини, від чого Вільгельм буде страждати усе життя.

1722 року стає штатгальтером Гельдерна та Оверейсселя, 1729 року — Дренте і Гронінгену, 1731 року — Фризландії. Навчався в університетах Франекера та Утрехта.

1733 року стає кавалером Ордену підв'язки. 1734 року одружився з донькою короля Великої Британії, з якою був заручений з 1721 року. В Англії, де відбулося весілля, став масоном. По прибуттю до Голландії заснував масонську ложу в Гаазі, а потім в Леувердені. 1739 року успадкував володіння Насса-Діленбурзької гілки своєї династії, а 1743 року — Нассау-Зігенської гілки.

1746 року, коли під війни за австрійську спадщину, до Республіки вдерлася французька армія на вимогу оранжистів обирається 1-м генеральним штатгальтером, генерал-капітаном армії, адміралом флоту Республіки. 1748 року зумів успішно завершити участь Республіки у війні, силовим способом змінивши бургомістрів та міські ради, зробивши посаду штатгальтера спадковою. Все це призвело до конфлікту з міським патриціатом. До цього доклався занепад економіки.

Помер Вільгельм IV 1750 року в резиденції Гейс-тен-Бос поблизу Гааги. Владу успадкував малолітній син Вільгельм V при регентстві матері та Людвіга Ернста Брауншвейзького.

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина — Анна, донька Георга II, короля Великої Британії.

Діти:

  • Кароліна (1743—1787), дружина Карла Крістіана. графа Нассау-Вайльбурга
  • Анна (1746)
  • Вільгельм (1748—1806), штатгальтер Республіки Сполучених Провінцій

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в RKDartists
  2. ↑ а б в Willem IV van Oranje-Nassau — 2009.
  3. ↑ а б в SNAC — 2010.
  4. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  5. ↑ List of Royal Society Fellows 1660-2007 — Лондонське королівське товариство. — С. 382.
  6. ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2016.
  7. ↑ а б в г Lundy D. R. The Peerage

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Fred Jagtenberg, Willem IV. Stadhouder in roerige tijden 1711—1751, Uitgeverij Vantilt, Nijmegen 2018, ISBN 978-94-6004-3659.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вільгельм_IV_Оранський&oldid=41370280