Вільямсон (копальня)
Країна | Танзанія |
---|---|
3°31′00″ пд. ш. 33°36′00″ сх. д. / 3.51667° пд. ш. 33.6° сх. д. | |
Корисні копалини | алмаз |
Рік будівництва | 1940 |
Технологічні характеристики | |
Тип | алмазна копальняd |
Запаси | |
Вільямсон у Вікісховищі | |
Вільямсон (англ. Williamson) — одна з історичних алмазних копалень в Танзанії, яка розробляла другу за розміром кімберлітову трубку світу — Мвадуї (англ. Mwadui).
В кінці XX столітті корпорація De Beers провела роботу по відновленню робіт на копальні. При цьому була повністю перебудована вся інфраструктура підприємства і фактично побудований новий рудник. Робота його розрахована на тривалий час; потужність порівняно невелика і не перевищує 100 тис. кар./рік, але сама корпорація вважає свою роботу вельми цінної з точки зору досвіду, придбаного в ході рішення цієї досить складної в технічному плані задачі.
За весь час свого існування копальня випустила понад 19 мільйонів карат (3,800 кг) алмазів. Шахта "Вільямсон", яка колись належала доктору Вільямсону, а пізніше націоналізована урядом Танзанії. З лютого 2009 року шахта в основному належить Petra Diamonds, при 75% власності, уряд Танзанії володіє 25%.[1]
- Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
- Mining Journal. 1997. V.329, № 8452.
- Tassell, Arthur. African Mining Magazine. "Williamson - A Bright Future Ahead?". Brooke Pattrick Publications.
- De Beers Group official website. "De Beers Group: Tanzania". Retrieved April 18, 2005.
- Knight, John; Stevenson, Heather (September 1986). The Williamson Diamond Mine, De Beers, and the Colonial Office: A Case-Study of the Quest for Control. Journal of Modern African Studies. Cambridge University Press. 24 (3): 423—445. JSTOR 160350.
- Chopra, Jarat. "Tanganyika Diamond Presented to Princess Elizabeth," Old Africa, No. 21 (February–March 2009) 16-17.
- Chopra, Jarat. "Princess Margaret Hosted in Mwanza," Old Africa, No. 22 (April–May 2009) 20-22.
- ↑ Williamson Mine. Petra Diamonds. Архів оригіналу за 29 грудня 2016. Процитовано 1 лютого 2016.