Вінаго жовтошиїй
| Вінаго жовтошиїй | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_Photograph_by_Shantanu_Kuveskar.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Treron phoenicopterus (Latham, 1790)[2] | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Columba phoenicoptera | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Віна́го жовтошиїй[3] (Treron phoenicopterus) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає в Південній і Південно-Східній Азії.
.jpg)
_(6197374303).jpg)
Довжина птаха становить 29-33,5 см, вага 226-270 г. У самців лоб і горло жовтувато-зелені, шия і груди темно-оранжево-жовті, задня частина шиї дещо тьмяніша, тім'я і потилиця темно-сірі. Задня частина шиї жовта, відділена від жовтувато-зеленої спини сірою смугою. На плечах блідо-лілові плями. Покривні пера крил темні, сіро-зелені з широкими жовтими краями. Стернові пера біля основи жовтувато-зелені, на кінці темно-сірі. Чорна смуга на хвості відсутня. Живіт жовтувато-зелений або блакитнувато-зелений, стегна жовті. Райдужки сині або синьо-фіолетові, зовні оранжеві або червоні. Дзьоб світло-роговий, на кінці світліший. Лапи жовті. Самиці мають дещо менш яскраве забарвлення, лілові плями на крилах у них менші. Забарвлення молодих птахів ще блідіше, плями на крилах у них відсутні.
Виділяють п'ять підвидів:[4]
- T. p. phoenicopterus (Latham, 1790) — від східного Пакистану і північної Індії до Бангладеш і Північно-Східної Індії;
- T. p. chlorigaster (Blyth, 1843) — центральна і південна Індія;
- T. p. phillipsi Ripley, 1949 — острів Шрі-Ланка;
- T. p. viridifrons Blyth, 1846 — від південно-західного Китаю до М'янми і північно-західного Таїланду;
- T. p. annamensis (Ogilvie-Grant, 1909) — схід Таїланду, південь Лаосу і В'єтнаму.
Жовтошиї вінаго мешкають в Пакистані, Індії, Непалі, Бутані, Бангладеш, М'янмі, Таїланді, Китаї, Лаосі, В'єтнамі, Камбоджі і на Шрі-Ланці. Вони живуть у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах, сухих чагарникових заростях і рідколіссях, на полях, плантаціях, в парках і садах. Зустрічаються зграйками, на висоті до 1500 м над рівнем моря. Часто приєднуються до змішаних зграй птахів. Ведуть деревний спосіб життя, живляться плодами[5]. Сезон розмноження триває з березня по червень. Гніздяться на деревах, гніздо являє собою невелику платформу з гілочок. В кладці 2 білих яйця, інкубаційний період триває 14 днів[6].
- ↑ BirdLife International (2016). Treron phoenicopterus. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 8 травня 2022.
- ↑ John Latham: Index ornithologicus. T. 2. 1780, s. 597.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 жовтня 2020. Процитовано 08 травня 2022.
- ↑ Oinam Sunanda Devi & Prasanta Kumar Saikia. Diet composition and habitat preferences of fruit eating pigeons in Assam. „NeBIO”. 3 (2), ss. 51-57, 2012.
- ↑ O.S. Devi & P.K. Saikia. Notes on the nesting behaviour of Yellow-footed Green Pigeon Treron phoenicoptera (Columbidae) at Jeypore Reserve Forest, Assam, India. „Journal of Threatened Taxa”. 4 (3), 2013. (licencja CC 3.0)
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |