Вінаго коричневий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вінаго коричневий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Голубоподібні (Columbiformes)
Родина: Голубові (Columbidae)
Рід: Вінаго (Treron)
Вид: Вінаго коричневий
Treron fulvicollis
(Wagler, 1827)
Підвиди

(Див. текст)

Посилання
Вікісховище: Treron fulvicollis
Віківиди: Treron fulvicollis
ITIS: 177294
МСОП: 22691127
NCBI: 2953466

Віна́го коричневий[2] (Treron fulvicollis) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає в Південно-Східній Азії.

Довжина птаха становить 27 см. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців голова і шия рудувато-коричневі, груди золотисто-зелені, спина має пурпуровий відтінок. Боки сірувато-зелені, живіт жовто-зелений. Крайні стернові пера сірувато-зелені, на кінці чорні, з сірими краями. Дзьоб світлий, на кінці блакитнувато-зелений, біля основи темно-червоний. Лапи червонуваті. У самиць груди жовтувато-зелені, лоб сірий. Забарвлення молодих птахів подібне до забарвлення самиць.

Підвиди

[ред. | ред. код]

Виділяють чотири підвиди:[3]

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Коричневі вінаго мешкають в М'янмі, Таїланді, Малайзії, Індонезії і Брунеї. Вони живуть у вологих і заболочених тропічних лісах, мангрових лісах, у вологих чагарникових заростях і садах. Зустрічаються на висоті до 1220 м над рівнем моря. Живляться плодами. Гніздяться на деревах або в чагарниках. В кладці 2 яйця.

Збереження

[ред. | ред. код]

МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. Коричневим вінаго загрожує знищення природного середовища.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Treron fulvicollis. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 6 травня 2022.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 жовтня 2020. Процитовано 06 травня 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
  • David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001