Перейти до вмісту

Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету

Додати посилання
Координати: 49°14′01″ пн. ш. 28°27′45″ сх. д. / 49.2336429° пн. ш. 28.462527° сх. д. / 49.2336429; 28.462527
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вінницький торговельно-економічний інститут Державного торговельно-економічного університету
ВТЕІ ДТЕУ
49°14′01″ пн. ш. 28°27′45″ сх. д. / 49.2336429° пн. ш. 28.462527° сх. д. / 49.2336429; 28.462527
Типінститут і заклад вищої освіти
Країна Україна
ГаслоОсвіта - ваш шлях у майбутнє. Пройдіть його з нами.
Засновано1968
ДиректорЗамкова Наталія Леонідівна
Студентів5,500
ПриналежністьМіністерство освіти і науки України
Адреса21100, Вінниця, вул. Соборна, 87
Сайтwww.vtei.edu.ua
Мапа

Вінницький торговельно-економічний інститут Державного торговельно-економічного університету (ВТЕІ ДТЕУ) — державний навчальний заклад, який здійснює підготовку кадрів з економічних спеціальностей, що користуються найбільшим попитом на ринку праці. Заснований в 1968 році. Розташований в будинку, який є пам'яткою історії та архітектури XIX століття. В інституті навчається понад 4,5 тисячі студентів. Інститут укомплектований висококваліфікованими науково-педагогічними кадрами. Вчені звання та наукові ступені мають майже 85% професорсько-викладацького складу.

Історія інституту

[ред. | ред. код]

Вінницьке реальне училище

[ред. | ред. код]

У 1889 при обговоренні у Вінницькій міській думі з'ясувалося, що у місті було 4027 дітей шкільного віку, а навчалися лише 1179. Розвиток міста потребував все більше освічених людей. З цією метою дума ухвалила рішення про переведення з Могилева-Подільського до Вінниці реального училища і перетворення його у шестикласне. Було вирішено розмістити училище у будинку, збудованому на кошти купця Цаля Вайнштейна.[1][2][3] На його утримання передбачалося щорічно виділяти по 8 тисяч карбованців сріблом. Проект будівлі розробив архітектор Київського навчального округу Микола Чекмарьов.[4] Завершили будівництво у 1889 р.[5]

Викладацький склад

[ред. | ред. код]

Викладання здійснюють кваліфіковані педагогічні кадри, 85% яких мають вчені звання та ступені. Підготовку фахівців забезпечують три факультети, яким підпорядковано 11 відповідних кафедр, де реалізується понад 20 освітніх програм різних галузей знань. Інститут постійно розвиває та вдосконалює матеріально-технічну базу. Забезпечено доступність навчальних приміщень для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, зокрема безперешкодний доступ до навчальних приміщень, будівель та іншої інфраструктури, адже усі навчальні корпуси обладнані пандусами, а також навчальний корпус №4 — ліфтом.

Найпотужніша бібліотека економічного напряму в регіоні обладнана системою електронного пошуку інформації (електронний каталог). Також для студентів створено сприятливі соціально-побутові умови.

Міжнародні зв'язки інституту

[ред. | ред. код]

Завдяки укладеним договорам про міжнародну співпрацю по організації практики студентів, для студентів інституту розширилась географія проходження міжнародних практик, а саме — Болгарія, Словаччина, Німеччина, Греція, Швеція, Румунія, Грузія, Польща, Угорщина, Молдова. Працює рада студентського самоврядування, діють «Бізнес-Школа» та Школа молодого лідера. Студенти беруть участь в художній самодіяльності. Велика увага в інституті приділяється спортивно-масовій роботі. На базі ВТЕІ ДТЕУ також діє Центр розвитку кар’єри — перший помічник студента в організації практичної підготовки для успішного працевлаштування на роботу своєї мрії, а також надійний партнер роботодавців у формуванні якісного кадрового резерву компанії.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Анохіна Л. С. З історії освіти у м. Вінниці (ІІ пол. XIX – поч. XX ст.) // Подільська старовина: науковий збірник. Ювілейний випуск до 80-річчя з часу заснування музею. Вінницький обласний краєзнавчий музей. – Вінниця, 1998. – 148 стор.
    Анохіна Л. С. З історії освіти у м. Вінниці (II пол. XIX – поч. XX ст.) // Подільський телеграф. – 2001. – 13 вересня (№ 12)
  2. ↑ Salomon Weinstein. Das Winnizaer Leben. Seine Hintergründe – ein Blick aus der Ferne / Соломон Вайнштейн. Винницкая жизнь. Её подоплёка - взгляд издалёка. Кёльн, 2015. 432 стр. Publisher: Books On Demand (July 31, 2014). Language: Russian. ISBN 978-3-7386-3950-6. 112-113. [Архівовано 7 червня 2020 у Wayback Machine.]
    Salomon Weinstein. Моя Винница. 594 стр. Publisher: Books On Demand (July 31, 2014). Language: Russian. ISBN 3735742181. стор. 412 [Архівовано 7 червня 2020 у Wayback Machine.] Краєзнавець Л. І. Шипович (1893-1990 рр.) переказував, що купець Вайнштейн мріяв бачити цей будинок як пам'ятник передчасно померлому сину, студенту Петербурзького політехнічного інституту (заснований 1899 ???)
  3. ↑ Здание было построено на деньги купца Цаля Лейбовича Вайнштейна. Вайнштейн завещал все свое имущество на постройку здания для училища. Во многих источниках указывается, что Цаль Лейбович предпринял все это в память о погибшем сыне, который учился в Петербургском техническом университете. В благодарность городские власти в 1911 году назвали в честь Вайнштейна одну из улиц города. Сегодня это Каменецкий переулок - между улицей Театральной и Хлебной // Винница: фото, достопримечательности, история [Архівовано 30 червня 2020 у Wayback Machine.] / Мой штетл. Еврейские местечки Украины
  4. ↑ У 1897 р. до головного корпусу училища добудували ліве крило, будівництвом керував архітектор Краузе, який був австрійським підданим.
  5. ↑ Історія інституту. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 18 червня 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]

Шаблон:СТАНДАРТНЕ СОРТУВАННЯ: КЛЮЧ СОРТУВАННЯ:Вінницький торговельно-економічний інститут Державного торговельно-економічного університетуШаблон:СТАНДАРТНЕ СОРТУВАННЯ: КЛЮЧ СОРТУВАННЯ:Вінницький торговельно-економічний інститут Державного торговельно-економічного університету

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вінницький_торговельно-економічний_інститут_Київського_національного_торговельно-економічного_університету&oldid=42048859