Перейти до вмісту

Вінріх Бер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вінріх Бер
нім. Winrich Behr
Народився22 січня 1918(1918-01-22)[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Берлін, Німецька імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер25 квітня 2011(2011-04-25)[1][2] (93 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Hubbelrathd, Округ 7d, Дюссельдорф, Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняЛуїзенфрідгоф IIId Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпосадова особа, політик, офіцер Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовнімецька Редагувати інформацію у Вікіданих
УчасникДруга світова війна Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоAssociation Jean Monnetd Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званняМайор
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Лицарський хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Кавалер срібної медалі «За військову доблесть» (Італія)
Кавалер срібної медалі «За військову доблесть» (Італія)
Медаль «За італо-німецьку кампанію в Африці»
Медаль «За італо-німецьку кампанію в Африці»
Офіцер ордена За заслуги перед ФРН
Офіцер ордена За заслуги перед ФРН
Нарукавна стрічка «Африка»
Нарукавна стрічка «Африка»
Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках»
Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках»
IMDbID 0067007 Редагувати інформацію у Вікіданих

Вінріх Ганс Губертус Бер (нім. Winrich Hans Hubertus Behr; 22 січня 1918, Берлін25 квітня 2011, Дюссельдорф) — німецький офіцер і політик, майор вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія

[ред. | ред. код]

Син офіцера. Учасник Польської і Французької кампанія, командир 3-ї мотоциклетної роти 3-го розвідувального дивізіону 3-ї танкової дивізії. 15 січня 1941 року дивізіон був переданий 5-й легкій дивізії, яка билась в Північній Африці. З жовтня 1942 року — 1-й ордонанс-офіцер при командувачі 6-ю армією. Учасник Сталінградської битви. Від імені Фрідріха Паулюса в січні 1943 року намагався переконати Адольфа Гітлера у його штабі в Вольфсшанце у безвихідному становищі німецьких військ, оточених у Сталінграді, і попросив у нього свободи дій для 6-ї армії, яка, однак, була не надана Гітлером. Також Беру не дозволили повернутися в Сталінград, щоб не послабити наполегливість Паулюса. Під час висадки в Нормандії служив в штабах генерал-фельдмаршалів Ервіна Роммеля і Вальтера Моделя. Учасник боїв в Нідерландах.

Після війни подав нотаріально засвідчену письмову заяву на захист принца Бернгарда Ліппе-Бестерфельдського, звинуваченого у зраді Німеччини. Переконаний прихильник європейської інтеграції. В 1950-х роках — член Вищої ради Європейської спільноти з вугілля і сталі, близький співробітник генерального секретаря ради Макса Конштамма, послідовно очолював прес-службу і керівництво кабінету віце-президента Німеччини Франца Ецеля. З 1958/59 роках — і заступник Генерального секретаря Європейської комісії в Брюсселі. Повернувшись до Німеччини, він керував різними німецькими компаніями і, серед іншого, був генеральним директором франкфуртської компанії Tenovis.[3] В 1961/65 роках також був членом ради директорів нафтової компанії Aral у Бохумі. Учасник телесеріалу Гвідо Кноппа про Другу світову війну.

Сім'я

[ред. | ред. код]

В 1944 році одружився з дочкою фермера Стефані Кюне (18 лютого 1924, Нінгаген24 травня 2011, Дюссельдорф). В пари народились 4 дітей.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
  • Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
  • KUROWSKI, F., Knight's Cross Holders of the Afrikakorps, Schiffer Publishing Ltd., Atglen, United States, 1996.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б http://anzeigen-suchen.sueddeutsche.de/gelanz/servlet/anzdescription.BinaryAnsicht?anzId=216995
  2. а б в Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  3. Hoffen auf Weltwunder. Der Spiegel (нім.). 8 вересня 1974. ISSN 2195-1349. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 14 жовтня 2021.