Перейти до вмісту

Вінстон Черчилль (1940—2010)

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Вінстон Черчилль (1940-2010))
Вінстон Черчилль
англ. Winston Spencer Churchill
Народився10 жовтня 1940(1940-10-10)[1][4][…]
Chequersd
Помер2 березня 2010(2010-03-02)[1][2][…] (69 років)
Белгравія
·рак простати
ПохованняSt Martin's Church, Bladond
Країна Велика Британія[5][6]
Діяльністьжурналіст, політик, історик
Alma materКрайст Черч і Ітонський коледж
Знання мованглійська[7]
ПосадаЧлен 51-го парламенту Сполученого Королівства[d][8], Член 50-го парламенту Сполученого Королівства[d][8], Член 49-го парламенту Сполученого Королівства[d][8], Член 48-го парламенту Сполученого Королівства[d][8], Член 47-го парламенту Сполученого Королівства[d][8], Член 46-го парламенту Сполученого Королівства[d][8] і Член 45-го парламенту Сполученого Королівства[d][8]
ПартіяКонсервативна партія
Конфесіяангліканство
БатькоРендольф Черчилль[9]
МатиPamela Harrimand
Брати, сестриArabella Bob Churchilld[9]
У шлюбі зMary Caroline d'Erlangerd і Luce Danielsond
ДітиRandolph Spencer-Churchilld[10], Jennie Spencer-Churchilld[10], Marina Spencer-Churchilld[10] і John Spencer-Churchilld[10]
IMDbID 1536676
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Черчилль.

Вінстон Спенсер Черчилль (англ. Winston Spencer-Churchill; 10 жовтня 1940, Чекерс[en] — 2 березня 2010, Лондон) — британський державний діяч та журналіст, депутат Палати громад Великої Британії протягом 27 років (1970—1997). Онук прем'єр-міністра Великої Британії сера Вінстона Черчилля.

Походження та навчання

[ред. | ред. код]

Вінстон Черчилль народився в Чекерсі[en], заміській резиденції прем'єр-міністрів Великої Британії, коли цю посаду обіймав його дід Вінстон Черчілль. Єдиний син Рендольфа Черчилля (1911—1968) від першого шлюбу з Памелою Дігбі (1920—1997).

Вінстон Черчилль  здобув освіту, як і батько, в Ітонському коледжі та коледжі Крайст Черч в Оксфорді.[11]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Перш ніж стати депутатом парламенту, Вінстон Черчилль був журналістом, зокрема в 1967 році на Близькому сході під час Шестиденної війни, під час якої зустрічався з багатьма ізраїльськими політиками, у тому числі з міністром оборони Моше Даяном. Він опублікував книгу про цю війну.

У 1967 році Вінстон Черчилль зробив першу спробу потрапити від партії консерваторів до Палати громад Великої Британії по округу Манчестер-Гортон[en]. Незважаючи на непопулярність чинного уряду лейбористів, він зазнав невдачі. І лише в1970 році він був обраний до парламенту від виборчого округу Стретфорд[en], поблизу Манчестера. Вінстон Черчилль засідав у Палаті громад з 1970 по 1983 роки.

У 1983 році Вінстон Черчилль був обраний до Палати громад від виборчого округу Дейвіулм[en] (графство Великий Манчестер). В 1997 році після загальних виборів до парламенту Великої Британії виборчий округ Дейвіулм був скасований, а Черчилль позбувся депутатського крісла. Будучи депутатом, він ніколи не домагався високих урядових посад і залишався задньолавочником. Його кузен Ніколас Соумс[en] також був членом консервативної партії.

Незважаючи на сімейні політичні традиції, Вінстон Черчилль ніколи не отримав жодної високої державної посади. Він обіймав посади заступника держсекретаря в міністерстві будівництва (1970—1972) та міністерстві закордонних справ (1972—1973), а також був членом парламентської комісії з оборони (1983—1997).

У травні 1993 року депутат Вінстон Черчилль викликав скандал своєю заявою про «нескінченний потік» іммігрантів з Індії. За це він отримав публічну догану від тодішнього міністра внутрішніх справ Майкла Говарда, якого підтримав прем'єр-міністр Джон Мейджор.

У 1995 році Вінстон Черчилль та його родина продали великий архів його діда за 12 500 фунтів стерлінгів британській державі. Придбання фінансувалося за рахунок гранту від нещодавно створеної Національної лотереї. В даний час архів лорда Вінстона Черчилля зберігається в Черчілль-коледжі в Кембриджі.

Покинувши парламент, Вінстон Черчилль став читати лекції, написав багато статей на підтримку війни в Іраку і боротьби проти ісламського тероризму. Він також редагував збірник виступів його діда, прем'єр-міністра, який отримав назву «Ніколи не здаватися».

У 2007 році Вінстон Черчилль став президентом Британської національної асоціації оборони[en] — громадської організації, що займається підтримкою збройних сил країни. З 1995 по 2010 рік він був головою Національного благодійного фонду престарілих[en].

Могила Вінстона Черчилля в церкві Святого Мартіна, Бладон

Вінстон Черчилль проживав у районі Белгравія, в Лондоні, де він і помер 2 березня 2010 року від раку передміхурової залози, від якого він страждав останні два роки свого життя.[12][13] 9 березня він був похований на сімейній ділянці в церкві Св. Мартіна в Бладоні, поблизу Вудстока, Оксфордшир.[14]

Сім'я і діти

[ред. | ред. код]

15 липня 1964 року Вінстон Черчилль першим шлюбом одружився з Мінні Керолайн д'Ерлангер, донькою банкіра сера Джеральда Джона Реджиса д'Ерлангер (1905—1962) та онукою барона Еміля Бомону д'Ерлангер. Подружжя мали чотирьох дітей:

  • Рендольф Леонард Спенсер-Черчилль (нар.. 22 січня 1965)
  • Дженні Спенсер-Черчилль (нар.. 25 вересня 1966)
  • Марина Спенсер-Черчилль (нар.. 11 вересня 1967)
  • Джон Джерард Аверелл «Джек» Спенсер-Черчилль (нар.. 27 серпня 1975)

Подружжя розлучилося 21 лютого 1997 року через численні романи Вінстона Черчілля.

25 липня того ж 1997 року він вдруге одружився з бельгійкою Люсі Даніелсон. Другий шлюб був бездітним.

Публікації

[ред. | ред. код]
  • First Journey, 1964
  • Six Day War, 1967
  • Defending the West, 1981
  • Memories and Adventures, 1989
  • His father's Son, 1996
  • The Great Republic, editor, 1999
  • Never Give In!: The Best of Winston churchill's Speeches, editor, 2003

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ а б http://www.telegraph.co.uk/news/obituaries/politics-obituaries/7352232/Winston-Churchill.html
  3. ↑ а б в SNAC — 2010.
  4. ↑ http://www.express.co.uk/news/uk/48279/Churchill-s-grandson-in-fight-against-cancer
  5. ↑ http://www.bbc.co.uk/1/hi/uk_politics/8545760.stm
  6. ↑ http://www.independent.co.uk/news/people/news/winston-churchills-grandson-took-fight-to-the-backbenches-1914687.html
  7. ↑ CONOR.Sl
  8. ↑ а б в г д е ж Hansard 1803–2005
  9. ↑ а б Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
  10. ↑ а б в г Lundy D. R. The Peerage
  11. ↑ Winston Churchill. www.telegraph.co.uk. Процитовано 28 травня 2023.
  12. ↑ Association, Press (2 березня 2010). Ex-MP Winston Churchill dies. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 28 травня 2023.
  13. ↑ Former Tory MP Winston Churchill dies. www.telegraph.co.uk. Процитовано 28 травня 2023.
  14. ↑ WINSTON CHURCHILL: Buried at Bladon plot | Oxford Mail. web.archive.org. 29 травня 2021. Архів оригіналу за 29 травня 2021. Процитовано 28 травня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вінстон_Черчилль_(1940—2010)&oldid=40789877