Перейти до вмісту

Баринова-Кулеба Віра Іванівна

Додати посилання
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Віра Іванівна Баринова-Кулеба)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Баринова.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кулеба.
Баринова-Кулеба Віра Іванівна
Народження1 грудня 1938(1938-12-01) (86 років)
Римарівка, Гадяцький район, Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Країна СРСР
 Україна
Жанржанрове малярство, портрет, пейзаж і натюрморт
НавчанняХарківське державне художнє училище (1959) і Київський державний художній інститут (1965)
Діяльністьхудожниця, викладачка
ВчительКонстантинопольський Адольф Маркович, Трохименко Карпо Дем'янович, Костецький Володимир Миколайович, Пузирков Віктор Григорович, Виродова-Готьє Валентина Гаврилівна, Будников Олександр Гаврилович, Подерв'янський Сергій Павлович, Сиротенко Олександр Іванович, Стороженко Микола Андрійович, Штільман Ілля Нісонович, Лідер Данило Данилович, Дерегус Михайло Гордійович, Григор'єв Сергій Олексійович і Луценко Анатолій Павлович
Відомі учніБілик Павло Вікторович і Гурін Володимир Васильович
ПрацівникКиївський державний художній інститут
ЧленСпілка радянських художників України і Національна академія мистецтв України
Вчене званняпрофесор
Нагороди
орден княгині Ольги III ступеня
Народний художник України заслужений діяч мистецтв УРСР

Ві́ра Іва́нівна Ба́ринова-Куле́ба (нар. 1 грудня 1938, Римарівка) — українська живописиця, педагог; член Спілки радянських художників України з 1970 року[1], член-кореспондент Національної академії мистецтв України з 2006 року[2], дійсний член — з 2017 року. Мати графіка Олени Баринової.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 1 грудня 1938 року на хуторі Мельникове-Кулебине (нині село Римарівка Миргородського району Полтавської області, Україна) в селянській сім'ї. Упродовж 1954—1959 років навчалася у Харківському художньому училищі у Адольфа Константинопольського, Анатолія Луценка; у 1959—1965 роках — у Київському художньому інституті у Карпа Трохименка, Володимира Костецького, Віктора Пузтркова, Валентини Виродової-Готьє, Олександра Будникова, Сергія Подерв'янського, Олександра Сиротенка, Миколи Стороженка, Іллі Штільмана, Данила Лідера. У 1965—1968 роках стажувалася у творчих майстернях Академії мистецтв СРСР у Києві під керівництвом Сергія Григор'єва і Михайла Дерегуса та два місяці стажувалася у Німецькій Демократичній Республіці.

1968 року почала працювати у Київському художньому інституті: викладач, старший викладач, доцент, з 1995 року — професор живопису. Серед учнів: Ксенія Клименко, Вадим Кучер-Куцан, Дарія Одайник, Володимир Гурін, Всеволод Зяблов, Ольга Марищук-Кендел.

Творчість

[ред. | ред. код]

Працює у галузі станкового живопису, створює жанрові полотна, портрети, пейзажі, натюрморти у реалістичному стилі. Серед робіт:

  • «Дівчата» (1965);
  • «У батьків» (1966);
  • «Сім'я» (1968);
  • «Мати» (1968);
  • «Вісті з села» (1968);
  • «Запрошення на весілля» (1968);
  • «1945 рік» (1969);
  • «Пісня» (1970);
  • «Батьки» (1970);
  • «Автопортрет з дітьми» (1973);
  • «На світанку» (1978);
  • «1941 (роки війни)» (1978—1980);
  • триптих «Перший радянський хліб» (1979);
  • «До мами на ферму» (1980);
  • «Леся Українка і Ольга Кобилянська» (1980);
  • триптих «В ім'я життя» (1982);
  • «Півники» (1984);
  • «Материнський сон» (1985);
  • триптих «Моя мама» (1985);
  • «Декрет про землю» (1986—1987);
  • «Урок миру» (1986);
  • серія «Давність і тепер» (1988—1998);
  • «Великдень» (1989);
  • «Білі гуси» (1989);
  • «Щасливої дороги» (1989);
  • «Моя мама і брат» (1989);
  • «Казка» (1990);
  • «Дівки прядуть» (1990);
  • «Перепілочка» (1990);
  • «Мати із сином» (1991);
  • «Портрет Михайла Драгоманова» (1991)
  • триптих «Козаки» (1992);
  • «Сінокос дядька Миколи» (1992);
  • «Батько і стебельце» (1992);
  • серія «По Полтавщині» (1993);
  • «Запрошуємо на весілля» (1994);
  • «Автопортрет» (1998);
  • «Благословення» (1998);
  • «Бабине літо» (1999);
  • «Сину, це твоя земля» (1999);
  • «Чорновіл» (2000);
  • «Синок мій» (2000);
  • «Батько» (2001);
  • «Благословення» (2001);
  • «Запрошення» (2001; 2019);
  • «Мої батьки» (2006);
  • «Радість у танцях» (2006);
  • «На Сорочинському ярмарку» (2007);
  • «Щаслива сім'я» (2007—2008);
  • «Мій батько в полі» (2010);
  • «Свято врожаю» (2011).

З 1965 року брала участь у всесоюзних та республіканських виставках; а також у виставці 17-ти українських художників у Лондоні, на аукціонах «Крістіз» та «Сотбі» (усі — 1989). Персональні виставки відбулися у селі Красній Луці у 1975 році, Гадячі на початку 1990-х років, Вашингтоні у 1995 році, Києві у 2000 році, Чикаго у 2001 році.

Картини художниці зберігаютьсяв Національному художньому музеї України, у приватних колекціях в Україні, Великобританії, Німеччині, США, Угорщині, Франції, Швейцарії.

Відзнаки

[ред. | ред. код]
Нагороджена
  • орденом княгині Ольги III ступеня (2008)[3];
  • срібною медаллю Національної академії мистецтв України (2008);
  • золотою медаллю Національної академії мистецтв України (2018);
  • золотою медаллю Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (2018).
Почесні звання

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Баринова Віра Іванівна // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 552.
  2. ↑ Віра Іванівна Барінова-Кулеба / Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури. [Архівовано 2 квітня 2017 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Указ Президента України від 10 жовтня 2008 року № 919/2008 «Про відзначення державними нагородами України діячів образотворчого мистецтва»
  4. ↑ Указ Президента України від 7 жовтня 2009 року № 810/2009 «Про відзначення державними нагородами України діячів образотворчого мистецтва»

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Баринова-Кулеба_Віра_Іванівна&oldid=41649264