Перейти до вмісту

Віра Зоріна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Віра Зоріна
англ. Vera Zorina
нім. Eva Brigitta Hartwig Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженнінім. Eva Brigitta Hartwig Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася2 січня 1917(1917-01-02)[4][1][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Берлін, Німецька імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла9 квітня 2003(2003-04-09)[1][2][…] (86 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Санта-Фе, США Редагувати інформацію у Вікіданих
·інсульт Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняБерлін Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Норвегія
 США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьакторка, хореографка, балерина, кіноакторка, авторка щоденника Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активностіз 1928
У шлюбі зДжордж Баланчин і Goddard Liebersond Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиPeter Liebersond Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbID 0957936 Редагувати інформацію у Вікіданих

Віра Зоріна (англ. Vera Zorina; уроджена Єва Бріґітта Хартвіґ, нім. Eva Brigitta Hartwig; 2 січня 1917 — 6 квітня 2003) — німецька і американська балерина, хореографка та акторка.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася в Берліні в сім'ї німця Фріца Гартвіґ і норвежки Абігайль Йоханне Вімпельман, які були професійними співаками. Дитинство провела в Норвегії в містах Тронгейм і Берген, а освіту здобула в одному з ліцеїв для дівчаток в Берліні. Після розлучення батьків, у віці 6 років, почала займатися балетом. Займалася у російських педагогів Ольги Преображенської і Миколи Леґата[5]. У 12 років дебютувала на театральній сцені в постановці Макса Рейнгардта «Сон літньої ніч» (1929), два роки по тому з'явилася в його ж «Казках Гофмана». У 1933 році Антон Долін запропонував 16-річній танцюристці роль в п'єсі з балетними номерами «Балерина», що йшла в лондонському «Тейєті-театрі». Гартвіґ побачили на сцені Леонід М'ясін і полковник де Базіль, після чого запропонували їй приєднатися до трупи Російського балету Монте-Карло. За традицією того часу їй було запропоновано взяти собі «російське» сценічне ім'я — вибір припав на псевдонім Віра Зоріна, тому що лише його дівчина змогла вимовити. Для рідних і друзів вона, проте, завжди залишалася Бриґіттою.

5 лютого 1937 року бере участь в лондонській прем'єрі мюзиклу «На кінчиках пальців», виконавши роль балерини Віри Барнової[6] (театр «Палас», партнер — Джек Вайтінґ, хореографія балетних номерів «Балет принцеси Зенобії» і «Вбивство на Десятій вулиці» — Джордж Баланчин). Хоча в бродвейській прем'єрі роком раніше головну роль виконувала Тамара Жева, для участі в екранізації мюзиклу була запрошена саме Зоріна.

У 1938 році одружилася з Джорджем Баланчином. У той же період кінопродюсер Семюел Голдвін запропонував їй контракт на зйомки в Голлівуд[7]. В результаті Зоріна з'явилася в семи музичних кінострічках, дебютувавши у фільмі «Безумства Голдвіна» (1938). У тому ж році в мюзиклі Роджерса і Харта «Я одружився з янголом» дебютувала на Бродвеї, де продовжувала успішні виступи до 1954 року.

У 1970-ті роки Зоріна була директоркою Норвезької національної опери. Пізніше вона займала пост радниці в Лінкольн-центрі, робила оперні постановки в театрі Санта-Фе.

У 1986 році в світ вийшла її автобіографія Zorina[8].

Віра Зоріна померла від інсульту в квітні 2003 року в віці 86 років[9].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

У 1938 році Зоріна одружилася з американським хореографом Джорджем Баланчином. Шлюб розпався в 1946 році. Відразу після розлучення вона пошлюбила керівника студії Columbia Records Ґоддарда Ліберсона; шлюб тривав до його смерті 1977 року. У подружжя було двоє синів — Джонатан і Пітер. 1991 року був укладений її третій шлюб з клавесиністом Полом Вульфом.

Репертуар

[ред. | ред. код]
Мюзикл
  • 5 лютого 1937 — Віри Барнова, «На кінчиках пальців» (партнер — Джек Вайтінґ, хореографія Джорджа Баланчина, театр «Палас», Лондон)
  • 1938 — «Я одружився з янголом» (Роджерс і Гарт, Бродвей)
  • 1940 — Марина ван Лінден, «Луізіанське придбання» (театр «Імперіал»)

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  • 1931 — Жаклін, Seine Freundin Annette
  • 1937 — епізод в травневому випуску телесеріалу «Театральний парад» (ймовірно, фрагмент мюзиклу «На кінчиках пальців»)
  • 1938 — Ольга Самара, «Безумства Голдвіна»
  • 1939 — Віра Барнова, «На кінчиках пальців»
  • 1940 — княгиня Таня Вронська, «Я була шукачкою пригод»
  • 1941 — Марина фон Мінден, «Луізіанське придбання»
  • 1942 — танцювальний номер That Old Black Magic, «Зірково-смугастий ритм»
  • 1944 — Ґлорія Венс, «Слідуючи за хлопцями»
  • 1946 — Мадлен Ласло, «Повернись, моє кохання»
  • 1985 — документальний фільм «Це — танець»

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Encyclopædia Britannica
  2. ↑ а б в SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Internet Broadway Database — 2000.
  4. ↑ Merkedager: fødselsdager, stiftelsesdatoer, begivenheter — Осло: Biblioteksentralen, 1989. — ISBN 82-7022-061-2
  5. ↑ Vera Zorina biodata at beinecke.library.yale. Архів оригіналу за 15 червня 2010. Процитовано 6 березня 2014.
  6. ↑ В более поздних постановках — Вера Баронова
  7. ↑ Vera Zorina obituary in The Independent
  8. ↑ Stage Name: Vera Zorina at streetswing.com. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 26 червня 2021.
  9. ↑ Vera Zorina profile in the Norwegian American Hall of Fame. Архів оригіналу за 13 січня 2009. Процитовано 26 червня 2021.

Література

[ред. | ред. код]
  • Kisselgoff, Anna (12 квітня 2003). Obituary for Vera Zorina. The New York Times. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 11 липня 2021. (англ.)
  • Koegler, Horst (1982). The Concise Oxford Dictionary of Ballet. Oxford Paperback Reference. (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Віра_Зоріна