Вітаутас В. Ландсбергіс

Вітаутас В. Ландсбергіс
Народився	25 травня 1962(1962-05-25) (62 роки) Вільнюс, Литовська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Країна	СРСР  Литва
Діяльність	поет, журналіст, кінорежисер
Alma mater	Вільнюський університет
Знання мов	литовська
Батько	Вітаутас Ландсберґіс
Мати	Gražina Ručytė-Landsbergienėd
Діти	Ґабріелюс Ландсберґіс
IMDb	ID 1992598
Медіафайли у Вікісховищі

Вітаутас Васильович Ландсбергіс (нар. 25 травня 1962, Вільнюс) — литовський поет, публіцист, режисер театру і кіно, дитячий письменник, син політика Вітаутаса Ландсбергіса.

Біографія

Навчався у Вільнюській середній школі Антанаса Вієнуоліса. Навчався на філологічному факультеті Вільнюського університету, закінчив литовську філологію. Він вивчав кінорежисуру в Тбіліському театральному інституті, в архіві фільмів Йонаса Мекоса в Нью-Йорку. У 1996 році В. В. Ландсбергіс вивчав театральну режисуру на курсах молодих європейських театральних режисерів у Лідсі, Англія.

Фільмографія

• «В гостях у Вітовта Кашуби» (1992),
• «Балада про Дауманта» (1995),
• «Повілас Печюлайтіс-Лакштингала» (1995),
• «Президент надії» (1996, Болонський (приз глядацьких симпатій) кінофестивалі; 1997),
• «Епітафія на могилі поета» (1998),
• «Про одкровення» (1998),
• «Офіцерський роман» (1999; обраний телеглядачами найкращим музичним відеофільмом року)
• «Антологія Джона Мекоса» (2000),
• «Вільям Орвід» (2001),
• «Шаман Швендубре» (2001),
• «З нізвідки в нікуди» (2002),
• «Йонукас і Гритуте» (2002),
• «Вся правда про мого батька» (2003),
• «Нью-Йорк — моя собака» (2004),
• «Вердене» (2004),
• «Нині і в годину смерті нашої» (2004),
• «Одкровення Джону» (2004),
• «З гіркого дому» (2005),
• «Луї» (2007),
• «Коли я був партизаном» (2008, отримав нагороду за найкраще оповідання на кінофестивалі «Блакитний листопад» (Best story, США, 2008), *"З даху світу" (2010),
• Партизанська дружина (2011).
• Портрет яструба (2020).
• Старий біля моря (2022).

Створені фільми брали участь у кінофестивалях у Борнгольмі (Данія), Лейпцигу (Німеччина), Парижі (Франція), Лондоні (Великобританія), Ризі (Латвія), Зліні (Чехія).

Книги

• «Розповіді про дім» (вірші, 1992),
• «Оповідання Рудносюка» (обрано найкращою книжкою року для дітей, 1994),
• «Казки-непасакос» (вірші для дітей, 1995),
• «Яблуневі казки» (казки для дітей, 1999),
• «Тільки мрійник» (вірші, 2000),
• «Ангельські казки» (казки для дітей, 2003),
• «Любов коня Доміника» (казки для дітей, обрано найкращою дитячою книгою того року; 2004),
• «Пісні божевільних» (вірші, 2004),
• «Мишка Зіта» (казки для дітей, 2005),
• «Рибка» (казка, 2005),
• «Хлопчик і чайки» (оповідання, 2005),
• «Казки про лінивців» (казки для дітей, 2006),
• «Юльчині сни» (казки для дітей, 2006),
• «Яйцеві казки» (вірші для дітей, 2006),
• «Брідіс Євгеній» (казки для дітей, 2007),
• «Shisbeitas» (книга есеїв, 2007),
• «Хмари, як люди» (зб. віршів, 2007),
• «Мандрівка коня Домініка до зірок» (казки, 2007),
• «Френсіс Харе» (казки, 2007),
• «Гедимін і чотири діди» (казки, 2007),
• «Казки про яблука і груші» (казки, 4-е доповнене видання, 2008 р.),
• «Як мишка Зіта світ врятувала» (казки, 2009),
• «Жаба в бункері» (2010),
• «Чарівний самоцвіт Домінікаса» (казки для дітей, обрано найкращою дитячою книгою 2011 року),
• «Звичайно Френсіс Харе» (казки, 2012).

Спектаклі

• «Комуністична ностальгія» (разом з Л. Якимавічюсом, театр Шепа, 1992),
• «Подорож на край світу» (Театр ляльок, 1993),
• «З привидів життя» (спільно з С. Парульскісом, Шяуляйський драматичний театр, вистава нагороджена двома «Христофорами», 1995),
• «Казка про Різдвяну бабусю» (театр Кейстуоліу, 2001),
• «Daktaras ir Mangaryta» (Шяуляйський драматичний театр, вистава нагороджена спеціальною премією КМ за найкращу литовську драматургічну постановку року, 2002),
• «Інтимна сповідь» (за І. Бергманом, Шяуляйський драматичний театр, 2003),
• «Романс Лелії» (спільно з А. Алішаускасом за романом Бориса Віянса, Шяуляйський драматичний театр, 2004),
• «Pelytė Zita» (Keistuoli teatras, 2005) була визнана найкращою п'єсою для дітей на національному фестивалі драматургії «Versmė» (2006),
• «Віліс» (про В. Орвідаса, Театр ляльок, 2005),
• «Кяуляганис» (Каунаський драматичний театр, 2005),
• «Eglė Žalčių karalienė» (Клайпедський драматичний театр, 2006)
• «Бункеріс» (Національний драматичний театр, 2008) переміг у номінації «Найкраща режисура» на Балтійському театральному фестивалі,
• «Брідіс Євгеніюс» (театр «Доміно», 2008),
• «Я йшов на станцію» (театри Keistuolių, 2009),
• «Ангельські казки» (Театр молоді, 2010)
• «Прийшов, побачив, не зміг» (Щасливі люди, 2011).

Нагороди

• Дитяча літературна премія Міністерства освіти Литовської Республіки за заслуги перед дитячою літературою останніх років (2006),
• «За заслуги перед Литвою» — Лицарський хрест (2007).
• Його визнали кращим режисером на Балтійському театральному фестивалі в Паневежисі. (2007).
• За книгу віршів «Хмари, як люди» (2008) відзначений літературної премії імені Й. Айстіса.
• Лауреат Премії Уряду Литовської Республіки в галузі культури і мистецтва (2009).

Посилання

Vytauto V. Landsbergio kūrybos svetainė