Вітряна брама
| Вітряна брама | |
|---|---|
| |
48°40′49.00000009999″ пн. ш. 26°34′27.0000001″ сх. д. / 48.68028° пн. ш. 26.57417° сх. д. | |
| Тип | ворота |
| Статус спадщини | пам'ятка архітектури національного значення України |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Кам'янець-Подільський |
  Вітряна брама (Україна) | |
 | |
Вітряна́ бра́ма — брама в Старому місті Кам'янця-Подільського, що примикає до башти Стефана Баторія. У комплексі з баштою брама є пам'яткою містобудування та архітектури України національного значення. Брама довгий час була північними воротами міста.
1585 року із заходу впритул до башти Стефана Баторія було прибудовано прямокутний у плані прибрамний корпус із проїздом, який мав стрілчасте склепіння. Цю роботу було виконано за сприяння начальника кам'янецької фортифікації Миколая Бжеського за участю Камеріно Рудольфіно — придворного будівничого короля Речі Посполитої Стефана Баторія.
На початку 18 століття браму в башті стали називати Вітряною: тут, за легендою, 1711 року під час відвідин Кам'янця-Подільського російським царем Петром I з його голови вітром зірвало капелюх [1].
Вітряна брама суцільним кам'яним муром з'єднувалася з Турецьким бастіоном. У середині 1930-х років, щоб поліпшити умови проїзду, ділянку оборонного муру, що примикав до Вітряної брами із заходу, розібрали на ширину проїзду [2]. Газета «Червоний кордон» (Кам'янець-Подільський) 8 серпня 1940 року писала: „Кілька років тому у цьому місці ще був тільки вузький темний проїзд. Зараз, крім старовинного історичного проїзду, у віковому мурі пробито другий в'їзд у місто, поширено брук. «Вітряна» брама залишилася зі своїм темним кам'яним склепінням як пам'ятник далекого минулого“.
Через Вітряну браму до міста в'їжджали всі, хто прибував до Кам'янця-Подільського з півночі. Так, у жовтні 1846 року, в'їхавши через цю браму, розпочав тижневе знайомство з містом 32-річний поет і художник Тарас Шевченко. А через кілька років через цю браму в'їжджали до міста 15-річний Степан Руданський (1849 рік), 17-річний Анатолій Свидницький (1851 рік), щоб розпочати навчання в Подільській духовній семінарії. Уже в наші дні тут обдумував сюжетні ходи роману «Поділля — колиско і доле», письменник Броніслав Грищук. Саме тут, біля Вітряної брами та Кушнірської вежі, з особливим натхненням пишеться сучасному кам'янецькому поетові Аркадію Браеску, про що він зізнається читачам у збірці «Не правлене сумління» (2003) [3].
Крім найпоширенішої легенди про Петра Першого, є ще низка пояснень назви брами. Так, за однією з версій, тут, при в'їзді в місто, сидів жебрак на ім'я Вітер [4].
Досить частими є пояснення, що в брамі завжди буває протяг, у довгому коридорі проїзду часто завихрюється повітря [5].
У гуморесці «Капелюх» легенду про пригоду з російським царем Петром I біля Вітряної брами використав український поет Віталій Нечитайло: [6]
В одному з листів до Дмитра Нитченка (від 16 березня 1979 року) письменник Борис Антоненко-Давидович писав: „Дякую Вам, що Ви моїй знайомій надіслали свої книжки та свої твори для дітей. Ця знайома влаштувала мені, замість подарунку на день народження, подорож до Кам'янця-Подільського, де й сфотографували мене родичі її чоловіка. Вкладаю в листа це своє останнє фото на тлі «Вітряної брами» або інакше «Брами Стефана Баторія» в Кам'янці-Подільському. Бачите, який я став тепер миршавий і нікудишній…“ [7] Мова у листі йде про поїздку Бориса Антоненка-Давидовича в Кам'янець-Подільський на початку серпня 1977 року разом із Надією Світличною та її чоловіком Павлом Стокотельним — уродженцем Кам'янця-Подільського [8].
У повісті «Знак кіммерійця» (1972) письменник Роман Федорів писав у «Відступі про Шершуна»: «Кручена бруківка привела його до чорної від старості Вітряної брами. Впізнав її відразу. Брама стриміла на тому ж місці, де розсідалася за його молодості і за молодості Тимкового батька, діда. І так само, як колись, коли дивитися з дороги над Смотричем, різьбилися на тлі ясного неба колись грізні зубці Турецьких бастіонів» [9].
- ↑ Кам'янець-Подільський: Путівник. — Львів: Каменяр, 1970. — С. 23.
- ↑ Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. — Т. 4. — К.: Будівельник, 1986. — С. 142.
- ↑ Будзей Олег. Вулицями Кам'янця-Подільського. — Львів: Світ, 2005. — С. 61.
- ↑ Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. — Львів, 2003. — С. 192.
- ↑ Гуменюк С., Мещишин А. Хмельницька область. — Львів: Каменяр, 1968.
- ↑ Нечитайло Віталій. Золота карета: Сатира і гумор. — Кам'янець-Подільський: Медобори, 2002. — С. 6—8.
- ↑ 200 листів Б. Антоненка-Давидовича. — Мельбурн: Ластівка, 1986. — С. 206.
- ↑ Кушнір Борис. Подільські дороги Бориса Антоненка-Давидовича // Кам'янець-Подільський у контексті українсько-європейських зв'язків: історія і сучасність. — Кам'янець-Подільський, 2004. — С. 150.
- ↑ Федорів Роман. Твори в двох томах. — Т. 2. — К.: Дніпро, 1990. — С. 342.
- Prusiewicz Aleksander. Kamieniec Podolski: Szkiz historyczny. — Kijów — Warszawa, 1915. — S. 55.
- Рен К. «Вітряна» брама: Пам'ятники минулого // Червоний кордон (Кам'янець-Подільський). — 1940. — 8 серпня. — С. 4.
- Шкурко Сергій. Знайомтесь з рідним містом. 1. Вітряна брама // Прапор Жовтня (Кам'янець-Подільський). — 1969. — 15 листопада. — С. 4.
- Кушнирская башня, 1565, 1785 гг. (ул. Косиора, Старопочтовый спуск) // Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. — Т. 4. — К.: Будівельник, 1986. — С. 142.
- Північні ворота міста // Будзей Олег. Вулицями Кам'янця-Подільського. — Львів: Світ, 2005. — С. 60—61.
- Будзей Олег. Відома і невідома Вітряна брама // Подолянин. — 2011. — 14 жовтня. — С. 9.