Віцяк Павло Іванович
| Павло Віцяк | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Народився | 25 грудня 1934 Теребінь, Польська Республіка | ||
| Помер | 13 квітня 2006 (71 рік) | ||
| Поховання | Голосківський цвинтар | ||
| Країна |  Україна  | ||
| Діяльність | лікар, політик | ||
| Alma mater | Львівський державний медичний інститут | ||
| Членство | Верховна Рада України I скликання | ||
| Посада | народний депутат України[1] | ||
| Нагороди |
| ||
| Народний депутат України
| |||
|---|---|---|---|
| 1-го скликання | |||
| 15 травня 1990 | — | 10 травня 1994 | |
Павло Іванович Віцяк (25 грудня 1934, Теребінь — 13 квітня 2006) — український лікар, політичний діяч. Народний депутат України 1-го скликання (1990—1994). Заслужений лікар України.
Народився 25 грудня 1934 р., в с. Теребінь, Польща, в сім'ї селян. Закінчив Львівський державний медичний інститут.
З 1960 р. — завідувач рентген-кабінету Володимир-Волинської центральної районної лікарні (Волинська обл.)
З 1965 р. — головний лікар Володимир-Волинського районного протитуберкульозного диспансеру.
З 1970 р. — заступник завідувача відділу охорони здоров'я Волинського облвиконкому.
З 1975 р. — головний лікар Волинської обласної лікарні.
З 1983 р. — завідувач відділу охорони здоров'я виконкому Волинської обласної ради.
З 1994 р. — начальник управління санаторної допомоги населенню Міністерства охорони здоров'я України.
Одружений, мав двоє дітей.
Помер на 72-му році життя 13 квітня 2006 року. Похований на Голосківському цвинтарі у Львові.
Висунутий кандидатом у народні депутати трудовим колективом Камінь-Каширської центральної районної лікарні. 4 березня 1990 р. обраний Народним депутатом України, набравши у 1-му турі 52,49 % голосів, 2 претенденти (Волинська область, Камінь-Каширський виборчий округ № 45).
Входив до Народної Ради, фракції Конгресу національно-демократичних сил. Голова Комісії ВР України з питань здоров'я людини.
Кандидат у Народні депутати України Верховної Ради XIII скликання, висунутий виборцями, 1-й тур — 3,3 %, 8-ме місце з 18-ти претендентів.
Також на парламентських виборах 1994 року був кандидатом в народні депутати Верховної Ради України II скликання, обраний не був.
Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, медалями, присвоєно почесне звання «Заслужений лікар України».