Координати: 47°11′59″ пн. ш. 12°43′20″ сх. д. / 47.19976° пн. ш. 12.72215° сх. д. / 47.19976; 12.72215

ГЕС-ГАЕС Лімберг II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ГЕС-ГАЕС Лімберг II
Верхній та нижній резервуари - водосховища Mooserboden та Wasserfallboden
47°11′59″ пн. ш. 12°43′20″ сх. д. / 47.19976° пн. ш. 12.72215° сх. д. / 47.19976; 12.72215
КраїнаАвстрія Австрія
АдмінодиницяКапрун
Стандіюча
РічкаKapruner Ache
Каскадгідровузол Капрун
Початок будівництва2006
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів2011
Основні характеристики
Установлена потужність480 (турбінний режим) / 480 (насосний режим)  МВт
Середнє річне виробництво1300 (проектне)  млн кВт·год
Тип ГЕСдериваційна, гідроакумулююча
Розрахований напір365  м
Характеристики обладнання
Тип турбінФренсіс, оборотні
Кількість та марка турбін2 Voith
Витрата через турбіни2х72  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів2 Andritz, 270 МВА
Потужність гідроагрегатів2х240 (турбінний режим) / 2х240 (насосний режим)  МВт
Основні споруди
Тип гребліаркова та гравітаційна (верхній резервуар) / аркова (нижній резервуар)
Висота греблі112 та 107 (верхній резервуар) / 120 (нижній резервуар)  м
Довжина греблі357 та 494 (верхній резервуар) / 357 (нижній резервуар)  м
ЛЕП380
ВласникVerbund
ГЕС-ГАЕС Лімберг II. Карта розташування: Австрія
ГЕС-ГАЕС Лімберг II
ГЕС-ГАЕС Лімберг II
Мапа
Мапа
CMNS: ГЕС-ГАЕС Лімберг II у Вікісховищі

ГЕС-ГАЕС Лімберг ІІ — гідроелектростанція у Австрії в провінції Зальбург, споруджена у складі гідровузла Капрун (використовує водні ресурси центральної частини хребта Високий Тауерн).

На початку 21 століття збільшення попиту на акумуляцію енергії у зв'язку із розвитком відновлюваної енергетики призвело до спорудження в Австрії цілого ряду нових ГАЕС на основі існуючих гідровузлів (наприклад, Фельдзеє, Рейссек ІІ). Одним з таких проектів стала станція Лімберг ІІ, введена в експлуатацію у 2011 році в долині річки Kapruner Ache. Вона споруджена за тією ж схемою, що й ГЕС-ГАЕС Лімберг (1950-ті роки), і використовує як верхній та нижній резервуари існуючі водосховища:

  • розташоване вище по течії Mooserboden із об'ємом 84,9 млн м3, утворене двома греблями — арковою висотою 112 метрів та довжиною 357 метрів і гравітаційною висотою 107 метрів та довжиною 494 метри.[1][2] Окрім прямого стоку, сховище поповнюється за рахунок перекидання води із протилежного, південного схилу хребта Високий Тауерн, де здійснюється забір води у верхів'ях річки Мьолль (ліва притока Драви);
  • розташоване нижче по течії Wasserfallboden із об'ємом 81,2 млн м3, утворене арковою греблею висотою 120 метрів та довжиною 357 метрів.[3]

Від Mooserboden до підземного машинного залу веде дериваційний тунель довжиною 4 км та діаметром 7 метрів, що переходить у напірний водовід довжиною 0,6 км та діаметром 5,5 метра. Така схема створює середній напір у 365 метрів, а відпрацьована вода по тунелю довжиною 0,5 км із діаметром 8 метрів відводиться у водосховище Wasserfallboden. Підземний комплекс включає чотири зали: два розмірами 62х25х43 метри призначені для розміщення двох гідроагрегатів із оборотними турбінами типу Френсіс потужністю по 240 МВт (як в турбінному, так і в насосному режимах), ще два зали менших розмірів 61х15х16 метрів містять трансформаторне обладнання, призначене для роботи із максимальною напругою 380 кВ.

Будівництво, розпочате у 2006 році, потребувало інвестицій у 365 млн євро.[4][5]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Mooser Dam (Kaprun, 1955) | Structurae. Structurae (англ.). Архів оригіналу за 12 жовтня 2017. Процитовано 27 червня 2017.
  2. Drossen Dam (Kaprun, 1955) | Structurae. Structurae (англ.). Архів оригіналу за 12 жовтня 2017. Процитовано 27 червня 2017.
  3. Limberg Dam (Kaprun, 1951) | Structurae. Structurae (англ.). Архів оригіналу за 12 жовтня 2017. Процитовано 27 червня 2017.
  4. VERBUND-Speicherkraftwerk Kaprun Limberg II. www.verbund.com (нім.). Архів оригіналу за 6 квітня 2017. Процитовано 27 червня 2017.
  5. Limberg II – the ‘invisible’ plant - International Water Power. www.waterpowermagazine.com. Архів оригіналу за 12 жовтня 2017. Процитовано 27 червня 2017.