ГЕС-ГАЕС Фойерс

ГЕС-ГАЕС Фойерс
Перехід дериваційного тунелю через долину струмка на шляху до Лох-Несс
57°15′44″ пн. ш. 4°29′01″ зх. д.
Країна	Велика Британія
Адмінодиниця	Гайленд
Стан	діюча
Річка	Gourag, Fechlin
Початок будівництва	1969
В експлуатації з	31 грудня 1973
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1975
Основні характеристики
Установлена потужність	300  МВт
Тип ГЕС	гідроакумулювальна
Розрахований напір	179  м
Характеристики обладнання
Тип турбін	Френсіс, оборотні
Кількість та марка турбін	2
Витрата через турбіни	200 (турбінний режим) / 163 (насосний режим)  м³/с
Кількість та марка гідрогенераторів	2
Потужність гідроагрегатів	2х150  МВт
Основні споруди
Тип греблі	бетонна гравітаційна/мурована/земляна
Власник	Scottish and Southern Electricity
ГЕС-ГАЕС Фойерс
Мапа

ГЕС-ГАЕС Фойерс (англ. Foyers hydro-electric power scheme) — гідроелектростанція в центральній частині Шотландії, на східному узбережжі озера Лох-Несс, уздовж якого тягнеться північний схил Грампіанських гір.

Історія та діяльність

Верхній резервуар станції озеро Loch Mhor створили в долині річки Gourag (правий виток короткої річки Foyers, яка впадає в центральну частину Лох-Несс) ще в кінці 19-го століття. У 1896 році компанія British Aluminium, виробництво якої потребувало великої кількості електроенергії, спорудила ГЕС Foyers Fall, обладнану турбіною потужністю 3,75 МВт. Річку Gourag перекрили бетонною гравітаційною спорудою з додаванням мурованих та земляних елементів, що дозволило підняти рівень води на 6 метрів. В результаті відбулось об'єднання двох природних озер (Loch Garth та Loch Farraline) у нове водосховище Loch Mhor довжиною понад 7 км.

В середині 1960-х років цю гідроенергетичну схему викупила компанія Scotland Hydro Electric Board (згодом стала Scottish and Southern Electricity), яка вирішила використати її елементи для спорудження потужної гідроакумулювальної станції. Втім, стару ГЕС не закрили, а модернізували, обладнавши у 1968 році турбіною потужністю 5 МВт.

До Loch Mhor організували подачу додаткового ресурсу з річки Fechlin (лівий виток згаданої вище Foyers), спорудивши на ній невеличку греблю, яка відводить воду до дериваційного тунелю. Греблю, яка ще в 19-му столітті утворила Loch Mhor, не стали міняти (хоча в 2008 році її підсилили та наростили висоту).

Нижнім резервуаром стало озеро Лох-Несс, на березі якого в шахтах глибиною 50 метрів встановили дві оборотні турбіни типу Френсіс потужністю по 150 МВт, які працюють при напорі у 179 метрів. Для забезпечення роботи цих гідроагрегатів між верхнім і нижнім резервуарами, що знаходяться на відстані понад 3 км, проклали новий тунель та напірну шахту.

Перетворення малої ГЕС у потужну гідроакумулювальну станцію розпочали в 1969 році та завершили у 1975-му. Станція може вийти на режим за 30 секунд, відіграючи важливу роль у збалансуванні енергосистеми. Управління нею здійснюється дистанційно з Перта, де розташований диспетчерський центр SSE.