Перейти до вмісту

ГЕС Інга I

Координати: 5°30′57″ пд. ш. 13°37′18″ сх. д. / 5.5158852° пд. ш. 13.6217584° сх. д. / -5.5158852; 13.6217584
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ГЕС Інга I
Напірні водоводи станції
5°30′57″ пд. ш. 13°37′18″ сх. д. / 5.5158852° пд. ш. 13.6217584° сх. д. / -5.5158852; 13.6217584
КраїнаДР Конго ДР Конго
АдмінодиницяЦентральне Конго
Стандіюча
РічкаКонго
Каскадкаскад на Конго
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів1972
Основні характеристики
Установлена потужність351  МВт
Тип ГЕСдериваційна, пригреблева
Розрахований напір50  м
Характеристики обладнання
Тип турбінФренсіс
Кількість та марка турбін6 Tosi
Кількість та марка гідрогенераторів6 Ansaldo
Потужність гідроагрегатів6х59  МВт
Основні споруди
Тип греблібетонна контрфорсна
Висота греблі52  м
Довжина греблі587  м
ВласникSociete Nationale d'Electricite (SNEL)
ГЕС Інга I. Карта розташування: Демократична Республіка Конго
ГЕС Інга I
ГЕС Інга I
Мапа
Мапа

ГЕС Інга I — гідроелектростанція на заході Демократичної Республіки Конго, споруджена на одній з найбільших річок світу Конго.

Для роботи електростанції лише незначну частину з гігантського обсягу води, що протікає в Конго, перед початком порогів Інга спрямували до прокладеного правобережжям дериваційного каналу довжиною 9 км. На його завершенні спорудили бетонну контрфорсну греблю, яка має висоту 52 метри, довжину 587 метрів та потребувала 245 тисяч м3 матеріалу.[1]

Біля підніжжя греблі розташований машинний зал, який обладнали шістьма турбінами типу Френсіс потужністю по 59 МВт, котрі працюють при напорі у 50 метрів. Відпрацьована вода повертається в річку в нижній частині порогів Інга.

Поряд з Інга І у 1982 році спорудили ГЕС Інга II, яка використовує ту саму схему роботи. Крім того, існують плани щодо спорудження значно потужнішої ГЕС Інга III та найбільшої в світі гідроелектростанції Гранд-Інга.

Станом на початок 2010-х років Інга І та ІІ перебували в поганому технічному стані та могли видавати не більше чверті своєї потужності.[2] З цієї причини розпочали масштабний проект їх реабілітації.[3]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Ginocchio, Roger; Viollet, Pierre-Louis (6 березня 2012). L'énergie hydraulique (фр.). Lavoisier. ISBN 9782743011918. Архів оригіналу за 20 січня 2018. Процитовано 20 січня 2018.
  2. Inga-2 Powerplant - Enipedia. enipedia.tudelft.nl (англ.). Архів оригіналу за 20 січня 2018. Процитовано 20 січня 2018.
  3. RD Congo : à petits pas vers le Grand Inga – JeuneAfrique.com. JeuneAfrique.com (fr-FR) . Архів оригіналу за 20 січня 2018. Процитовано 20 січня 2018.