ГЕС Златоличе
| ГЕС Златоличе | |
|---|---|
 | |
| 46°26′52″ пн. ш. 15°47′12″ сх. д. / 46.447916388889° пн. ш. 15.786660555556° сх. д. | |
| Країна |  Словенія |
| Стан | діюча |
| Річка | Драва |
| Каскад | каскад на Драві |
| Початок будівництва | 1964 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1969 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 126 МВт |
| Середнє річне виробництво | 577 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 33 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Каплан |
| Кількість та марка турбін | 2 Litostroj |
| Витрата через турбіни | 530 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 2 Koncar |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | бетонна |
| Висота греблі | 54 м |
| Довжина греблі | 50 м |
| ЛЕП | 110 |
| Власник | Dravske Elektrarne Maribor |
  ГЕС Златоличе | |
| Мапа | |
 | |
 ГЕС Златоличе у Вікісховищі | |
ГЕС Златоличе — гідроелектростанція у Словенії. Знаходячись між ГЕС Мариборскі Оток (вище по течії) та ГЕС Формін, входить до складу каскаду на річці Драва, великій правій притоці Дунаю.
У межах проєкту річку перекрили бетонною греблею висотою 54 м та довжиною 50 м, яка утворила витягнуте по долині Драви на 6,5 км водосховище з площею поверхні 0,9 км2 та об'ємом 4,5 млн м3. Із нього бере початок прокладений по правобережжю дериваційний канал, підвідна частина якого має довжину 17,2 км.
У перекриваючому канал машинному залі встановили дві турбіни типу Каплан загальною потужністю 126 МВт, які використовують напір у 33 м та забезпечують виробництво 577 млн кВт·год електроенергії на рік.
Відпрацьована вода для повернення у Драву прямує по відвідній ділянці каналу довжиною 6,2 км.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 110 кВ[1][2][3].
- ↑ SLOCOLD. www.slocold.si. Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 8 липня 2019.
- ↑ Zlatoličje HPP. www.dem.si. Архів оригіналу за 9 жовтня 2017. Процитовано 8 липня 2019.
- ↑ Zlatolicje Hydroelectric Poqwer Plant Slovenia - GEO. globalenergyobservatory.org. Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 8 липня 2019.