ГЕС Карібланко
ГЕС Карібланко | |
---|---|
10°18′32″ пн. ш. 84°10′41″ зх. д. / 10.30905555558377884° пн. ш. 84.17808333336078874° зх. д.Координати: 10°18′32″ пн. ш. 84°10′41″ зх. д. / 10.30905555558377884° пн. ш. 84.17808333336078874° зх. д. | |
Країна | Коста-Рика |
Стан | діюча |
Річка | Sarapiqui та її притоки |
Початок будівництва | 2004 |
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 2007 |
Основні характеристики | |
Установлена потужність | 90 МВт |
Тип ГЕС | дериваційна |
Розрахований напір | 409 м |
Характеристики обладнання | |
Тип турбін | Френсіс |
Кількість та марка турбін | 2 Litoctroj |
Витрата через турбіни | 21 м³/с |
Кількість та марка гідрогенераторів | 2 Koncar по 51,7 МВА |
Потужність гідроагрегатів | 2х44,8 МВт |
Основні споруди | |
Тип греблі | бетонна гравітаційна |
Висота греблі | 13 м |
Власник | Instituto Costarricense de Electricidad (ICE) |
Мапа | |
ГЕС Карібланко – гідроелектростанція у північній частині Коста-Рики, за чотири десятки кілометрів на північ від столиці країни Сан-Хосе. Використовує ресурс зі сточища річки Sarapiqui, яка дренує північний схил Кордильєри-Сентраль (бере початок між вулканами Барва і Poas на сході та заході відповідно) і впадає праворуч до річки Сан-Хуан (відноситься до басейну Карибського моря та формує східну ділянку кордону між Коста-Рикою і Нікарагуа).
В межах спорудження станції Карібланко на Sarapiqui облаштували водозабір, який включає бетонну гравітаційну греблю висотою 13 метрів. Захоплений ресурс прямує через прокладений у лівобережному гірському масиві дериваційний тунель загальною довжиною 6,6 км, який на більшій частині траси має діаметр 2,7 метра (останні 0,6 км виконані в діаметрі 2,4 метра). На своєму шляху тунель отримує додатковий ресурс з річок Cariblanco та Quicuyal, які невдовзі після водозаборів зливаються та впадають до Sarapiqui.
Тунель завершується у верхньому балансувальному резервуарі з площею поверхні 0,04 км2 та об’ємом 0,3 млн м3. Сюди ж потрапляє вода з протікаючої поряд річечки Maria Aguilar (ще одна ліва притока Sarapiqui). Можливо відзначити, що водозабір на головній річці забезпечує в середньому 15,4 м3/сек, Cariblanco та Quicuyal додають ще 5,2 м3/сек, а з Maria Aguilar надходить лише 1 м3/сек.
Від балансувального резервуару прямує наступна ділянка тунелю довжиною 1,6 км з діаметром 2,4 метра, на завершенні якої знаходиться надземна балансувальна камера баштового типу висотою 71 метр та діаметром 12 метрів. Від неї до машинного залу прокладено напірний водовід довжиною 1,5 км з діаметром 2,15 метра.
Основне обладнання станції складають дві турбіни типу Френсіс потужністю по 44,8 МВт, які працюють при номінальному напорі у 409 метрів.
Відпрацьована вода повертається у Sarapiqui.[1][2]
8 січня 2009 року на тлі сильних дощів та внаслідок землетрусу магнітудою 6,2 бали у долині Sarapiqui відбулось сходження сельових потоків, що призвело до затоплення машинного залу та значного пошкодження обладнання. Відновлення станції коштувало більш ніж 50 млн доларів США.[3]
- ↑ Jernej Mazij Hidravlični prehodni pojavi v hidroelektrarnah z vgrajenimi Francis-ovimi turbinami. Архів оригіналу за 20 вересня 2018.
- ↑ Hidroeléctrica del ICE recién estrenada operó solo 3 meses. La Nación, Grupo Nación (es-LA) . Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 20 вересня 2018.
- ↑ ::::EN COSTA RICA - Planta de Cariblanco de Alajuela reanudara operaciones en mayo ::::. www.transformadores.com.co. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 20 вересня 2018.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |