ГЕС Колегіо
ГЕС Колегіо | |
---|---|
4°36′07″ пн. ш. 74°25′53″ зх. д. / 4.60211111113887750° пн. ш. 74.43158333336077703° зх. д.Координати: 4°36′07″ пн. ш. 74°25′53″ зх. д. / 4.60211111113887750° пн. ш. 74.43158333336077703° зх. д. | |
Країна | Колумбія |
Стан | діюча |
Річка | Богота |
Каскад | каскад на Боготі |
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1967 (La Junca), 1971 (La Tinta) |
Основні характеристики | |
Установлена потужність | 300 МВт |
Тип ГЕС | дериваційна |
Розрахований напір | 980 м |
Характеристики обладнання | |
Кількість та марка турбін | 6 |
Кількість та марка гідрогенераторів | 6 |
Потужність гідроагрегатів | 6х50 МВт |
Власник | EMGESA |
Мапа | |
ГЕС Колегіо (Даріо Валенсія Сампер) — гідроелектростанція у центральній частині Колумбії. Знаходячись після ГЕС Лагунета, становить нижній ступінь каскаду на річці Богота, правій притоці Магдалени (впадає до Карибського моря в місті Барранкілья).
Відпрацьована на станції Лагунета вода потрапляє у споруджений на Боготі невеликий балансувальний резервуар, звідки через лівобережний гірський масив прокладено дериваційний тунель довжиною біля 7,5 км. Він переходить у напірні водоводи довжиною по 4,7 км зі спадаючим діаметром від 2,4 до 1,9 метра, що спускаються по схилу до спорудженого на березі Боготи машинного залу.
Станцію ввели в експлуатацію двома чергами – у 1967-му (La Junca, Колегіо І) та 1971-му (La Tinta, Колегіо ІІ). Кожна з них складається з трьох гідроагрегатів потужністю по 50 МВт, які працюють при напорі у 980 метрів.[1][2][3]
На сайті власника ГЕС – компанії EMGESA – її потужність наразі зазначена як 150 МВт. Це може пояснюватись програмою відновлення гідроагрегатів, яку провадять у 2010-х роках на станціях боготійського каскаду.[4]
- ↑ IV WIND BOX (PDF). webcache.googleusercontent.com. Процитовано 6 грудня 2018.
- ↑ Julio Caesar Chronologia Bogota cascade (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 травня 2022.
- ↑ AUTORIDAD NACIONAL DE LICENCIAS AMBIENTALES - ANLA – AUTO N° 05138 ( 20 de octubre de 2016 ) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 грудня 2018.
- ↑ Nuestras centrales. www.enel.com.co (ісп.). Архів оригіналу за 7 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018.