ГЕС Ловер-Бейкер
| ГЕС Ловер-Бейкер | |
|---|---|
 | |
| 48°32′51″ пн. ш. 121°44′27″ зх. д. / 48.54750000002777455° пн. ш. 121.74100000002778188° зх. д.Координати: 48°32′51″ пн. ш. 121°44′27″ зх. д. / 48.54750000002777455° пн. ш. 121.74100000002778188° зх. д. | |
| Країна |  США |
| Адмінодиниця | Скеджіт[1] |
| Стан | діюча |
| Річка | Бейкер |
| Каскад | каскад на Бейкер |
| Початок будівництва | 2010 (третя черга) |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1960 (друга черга), 2013 (третя черга) |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 80 (друга черга), 30 (третя черга) МВт |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 77 (друга черга), 74 (третя черга) м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 1 (друга черга), 1 Litostroj (третя черга) |
| Витрата через турбіни | 116 (друга черга) м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 1 (друга черга), 1 (третя черга) |
| Потужність гідроагрегатів | 1х80 (друга черга), 1х30 (третя черга) МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | бетонна аркова |
| Висота греблі | 87 м |
| Довжина греблі | 162 м |
| Власник | Puget Sound Energy |
  ГЕС Ловер-Бейкер | |
| Мапа | |
 | |
 ГЕС Ловер-Бейкер у Вікісховищі | |
ГЕС Ловер-Бейкер — гідроелектростанція у штаті Вашингтон (Сполучені Штати Америки). Знаходячись після ГЕС Аппер-Бейкер, становить нижній ступінь каскаду на річці Бейкер, яка дренує західний схил Каскадних гір та є правою притокою Скагіт (впадає до затоки П'юджет-Саунд, що пов'язана з Тихим океаном через протоку Хуан-де-Фука).
У межах проекту річку перекрили бетонною арковою греблею висотою 87 метрів та довжиною 162 метри, яка потребувала 168 тис м3 матеріалу. Вона утримує витягнуте на 11,3 км водосховище Лейк-Шеннон з площею поверхні 9 км2 та об’ємом 180 млн м3.
У 1925 році станцію ввели в експлуатацію з двома турбінами потужністю 19,8 МВт, до яких в 1960-му додали ще одну потужністю 64 МВт. За 5 років по цьому внаслідок зсуву машинний зал зазнав серйозних пошкоджень та були втрачені два перші гідроагрегати. Після проведеної відбудови станція відновила роботу з гідроагрегатом №3, потужність якого наразі становить 79 МВт. В 2010-2013 роках реалізували проект розширення, за яким встановили гідроагрегат №4 з турбіною типу Френсіс потужністю 30 МВт, котра живиться через відгалуження від існуючого підвідного тунелю.
Ресурс до машинних залів подається по прокладеному в лівобережному масиві тунелю довжиною біля 0,5 км з діаметром 7,9 метра, що забезпечує напір у 77 метрів (агрегат №3) або 74 метри (агрегат №4).[2][3][4][5][6][7][8][9]
- ↑ National Inventory of Dams — 1975.
- ↑ The Skagit, Wild and Scenic River Study (англ.). 1975.
- ↑ Dam database (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 лютого 2019.
- ↑ Baker River Hydroelectric Project (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 лютого 2019.
- ↑ BAKER RIVER PROJECT – FERC 2150 (PDF).
- ↑ Baker River Hydroelectric Project, Hydropower Relicensing: Environmental Impact Statement (англ.). 2006.
- ↑ No Ordinary Fish Tale: Design-Build of a New Powerhouse for Lower Baker. www.hydroworld.com. Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 5 квітня 2019.
- ↑ webcache.googleusercontent.com http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:EzmGB-oPBM0J:www.iuoe302.org/PSE_powerhouse_40_jobs_12.22.10.doc+&cd=17&hl=uk&ct=clnk&gl=eg. Процитовано 5 квітня 2019.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ ROV Inspection of the Intake Gate Shaft at Lower Baker. www.hydroworld.com. Процитовано 5 квітня 2019.[недоступне посилання]