ГЕС Лохабер
| ГЕС Лохабер | |
|---|---|
 | |
| 56°49′44″ пн. ш. 5°04′23″ зх. д. / 56.829° пн. ш. 5.073° зх. д. | |
| Країна | .svg){kind=small} Велика Британія |
| Адмінодиниця | Гайленд |
| Стан | діюча |
| Річка | Спей, Spean, Treig |
| В експлуатації з | 31 грудня 1928[1] |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1929 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 88 МВт |
| Середнє річне виробництво | 600 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 214 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 5 |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 5 |
| Потужність гідроагрегатів | 5[18 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | кам'яно-накидна (Treig), арково-гравітаційна (Spean), змішана (Спей) |
| Висота греблі | 10,5 (Treig), 55 (Spean), 17,4 (Спей) м |
| Довжина греблі | 120 (Treig), 213 (Spean), 287 (Спей) м |
  ГЕС Лохабер | |
| Мапа | |
 | |
 ГЕС Лохабер у Вікісховищі | |
ГЕС Лохабер (англ. Lochaber hydroelectric scheme) — гідроелектростанція в Шотландії, яка використовує водні ресурси центрально-північної частини Грампіанських гір.
На початку 1920-х років розпочалось спорудження алюмінієвого комбінату у місті Lochaber на західному узбережжі Шотландії, біля впадіння річки Lochy у затоку Атлантичного океану Loch Linnhe. Для забезпечення виробництва електроенергією вирішили спорудити у складі підприємства власну ГЕС. На першому етапі, завершеному в 1929 році, до машинного залу проклали дериваційний тунель довжиною 24 км та діаметром 5 метрів, який прямує під гірським масивом Бен-Невіс від розташованого на сході озера Loch Treig (дренується річкою Treig, лівою притокою річки Spean, яка, своєю чергою, впадає зліва у згадану вище Lochy). При цьому створюється напір у 214 метрів.
Через п'ять років ресурсну базу станції підсилили за рахунок спорудження двох гребель:
- кам'яно-накидної із бетонним ядром висотою 10,5 метра та довжиною 120 метрів, зведеної на річці Treig за 14 км після її природного витоку з озера Loch Treig, що підвищило рівень останнього на 11 метрів;
- арково-гравітаційної висотою 55 метрів та довжиною 213 метрів, зведеної на річці Spean між її витоком з озера Лох-Лагган та місцем впадіння тільки що згаданої річки Treig. З утвореного цією спорудою водосховища ресурс перекидається до Loch Treig через тунель довжиною 4,5 км.
На третьому етапі розвитку гідрокомплексу у 1943 році організували перекидання до Лох-Лагган ресурсу з іншого водозбірного басейну. Для подачі води у дериваційний тунель річку Спей, яка дренує гірський район північніше від Лох-Лагган та тече на схід до Північного моря, перекрили греблею висотою 18 метрів та загальною довжиною 287 метрів. Ця споруда включає як глуху земляну частину, так і ділянку довжиною 93 метри для перепуску води[2][3][4].
Можливо також відзначити, що на ділянці між водосховищами Spean та Loch Treig до дериваційного тунелю надходить додатковий ресурс із двох водозаборів на місцевих потоках, а на ділянці між Loch Treig та машинним залом — із трьох[5].
Первісно станцію обладнали п'ятьма турбінами типу Френсіс загальною потужністю 75 МВт, які забезпечували виробництво 460 млн кВт·год електроенергії на рік. У 2009—2011 роках провели роботи з модернізації ГЕС, внаслідок чого її потужність досягла 90 МВт, а річне виробництво 600 кВт·год[6].
- ↑ Renewable Energy Planning Database
- ↑ Lochaber Hydro-Electric Station - Graces Guide. www.gracesguide.co.uk (англ.). Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 3 серпня 2017.
- ↑ Loch Treig, Dam | Canmore. canmore.org.uk (англ.). Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 3 серпня 2017.
- ↑ Improvements planned for Spey Dam - International Water Power. www.waterpowermagazine.com. Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 3 серпня 2017.
- ↑ [Compatibility%20Mode.pdf The Replanting of Lochaber Hydro Power Station by Andrew Thick] (PDF).[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Lochaber Hydropower Scheme - Multiconsult. Multiconsult (амер.). Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 3 серпня 2017.